Як ЄС допомагає мелітопольській черешні та іншим українським товарам стати відомими на весь світ

Мелітопольська черешня стане міжнародним брендом. У липні завершиться її реєстрація як першої ягоди в Україні з історичним географічним зазначенням.

Мелітопольською матиме право називатися тільки черешня, яка виросла у Мелітополі або навколо нього, певного калібру та смаку. В Асоціації виробників мелітопольської черешні розповіли Радіо НВ, що через цей сертифікат вони хотіли би захистити майже два десятки сортів цієї ягоди, а також вийти на зовнішні ринки.

Наприклад, один із основних конкурентів мелітопольської черешні — італійська черешня, яка також має географічне зазначення. Зараз ціна між італійською та мелітопольською черешнею різниться у чотири рази на користь закордонної. Проте, щоби завоювати місце на ринку, італійській черешні знадобилося десять років.

В Україні система географічних зазначень продуктів тільки формується, першим стала Гуцульська овеча бриндзя, яка отримала відповідний сертифікат восени минулого року. А в Європі продуктів із географічним зазначенням зареєстровано понад 3,5 тисячі.

Іван Гайванович, експерт із маркетингової комунікації проєкту Європейського Союзу Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні, розказав в інтерв’ю Радіо НВ, що отримають від цього виробники та споживачі та які українські продукти можуть стати відомими на весь світ.

— Які українські продукти вже очікують на реєстрацію свого географічного зазначення?

— Десяток українських продуктів визначені як пріоритетні Мінагро півтора року тому. Уже подані заявки від Асоціації виробників гуцульської коров’ячої бринзи і від виробників херсонського кавуна. На черзі ближчим часом будуть також вина з Одещини і мелітопольська черешня.

— Що це дає виробникам та споживачам?

— По-перше, географічне зазначення є об’єктом інтелектуальної власності, підтверджує те, що такий продукт, із такими якостями і з такою назвою може вироблятися тільки на певній території і тільки виробниками, які відповідають установленим вимогам.

Вигода виробників у тому, що продукти з географічним зазначенням є дорожчими щонайменше у півтора рази. Географічні зазначення слугують своєрідним магнітом для туристів.

Ще побічніший ефект розвитку системи географічних зазначень у тому, що вони дотично сприяють експортному потенціалу даного продукту. В Європейському союзі від усього обсягу експорту понад 15% становлять географічні зазначення.

— Скільки потрібно часу та коштів, щоби вивести свій аутентичний продукт саме на зовнішній ринок, аби він став відомим?

— Тут грають роль маса різних факторів. Який це продукт, наскільки чільний ринок, і з ким доводиться конкурувати. Залежить, в решті решт, від того, чи надаватиме підтримку держава. Залежить від того, на який обсяг ми розраховуємо.

Україна станом на сьогодні є одним із найпотужніших світових виробників меду, є дуже великим експортером меду. У ЄС величезна частка меду, яка продається, є походженням з України, проте він не продається як український мед. Ми наразі готуємо документацію на закарпатський мед, але це не означає, що закарпатським медом все вичерпується.

— Чи існує якась відповідальність за те, що хтось безпідставно буде використовувати ту ж саму назву?

— Навіть чинні уповноважені органи можуть здійснювати такий нагляд і можуть накладати санкції. Передусім йдеться про Держпродспоживслужбу. У випадку, якщо буде продаватися товар маркований неправомірно, Держпродспоживслужба може накласти штраф.

Крім того, може почати розслідування і накласти штраф Антимонопольний Комітет України за порушення недобросовісної конкуренції. У нас був прецедент коли АМКУ оштрафував виробника ігристих вин, які були марковані як Асті — там штраф перевищив мільйон гривень. Правда Асті продовжує вироблятися. Вигода від продажу Асті перевищила втрати завдані цим накладеним штрафом.

— Які українські продукти можуть мати потенціал, навіть стати відомими на весь світ, і у чому тут може бути підтримка держави?

— Ті ж Гуцульська овеча бринза і Гуцульська коров’яча бринза можуть бути такими продуктами. Але треба розуміти, що обсяги їхнього виробництва дуже маленькі. Тобто навряд чи це стане продуктом, який звучатиме на весь світ, який знатимуть всі.

Потрібно йти крок за кроком, потрібно відкрити ринок для товарів з географічним зазначенням «національний». У нас в Україні дуже багато людей не знають нічого або майже нічого про ці продукти. Потрібно сприяти поширенню, дистриб’юції цих продуктів в Україні, а вже після того дивитися на експорт за закордон.

Якщо говорити про експортний потенціал Одеського чорного сорту винограду і вина із нього, яке дуже позитивні оцінки отримує, має потенціал для експорту. Один із виробників його поставляє українським посольствам за кордоном, і воно служить свого роду візитівкою України. Але тут знову ж існує багато передумов. Потрібно розширювати площі виноградників, потрібно контролювати якість і потрібно просувати цей товар, це географічне зазначення за кордоном. Без допомоги держави досягнути цього буде надзвичайно важко.

Редактор: Діана Ковальова

Джерело: НВ