ЄС підтримує реформу пробації в Україні

Один потрапив в аварію на дорогому авто клієнта. Інший п’яним побився з патрульними. У мисливця вилучили незареєстровану зброю, а безхатька звинуватили у дрібній крадіжці… Раніше для більшості з них була одна дорога – за грати. Протягом тривалого часу більшість засуджених потрапляли в тюрми, в них не було альтернативи. Однак два роки тому зміни відбулись. Тисячі людей відтепер не відправляють у колонії, а реабілітують і виправляють у громаді. Тільки знають про цю трансформацію далеко не всі в Україні. Між тим, за 2 роки діяльності органів пробації шанс на виправлення без позбавлення волі отримали понад 200 тисяч засуджених. Наразі покарання в громаді відбувають 65 тисяч людей. 

Впроваджувати пробацію в Україні допомагає проект Європейського Союзу «Право-Justice», який залучає до цієї роботи західних і вітчизняних експертів. Вони надають консультації працівникам служби, проводять тренінги, запроваджують волонтерські програми. Наскільки вдається за підтримки Європи реформувати пострадянську систему та змінити ставлення суспільства до засуджених?

Ігор з Дніпра нині відбуває покарання на волі. Вирок суду, п’ять років в’язниці замінено на три роки випробувального терміну на волі. Таке покарання суд призначив за те, що чоловік потрапив в аварію на машині клієнта. Ігор розповідає: на чужому авто поїхав до магазину. Була зима, і під снігом він не помітив розкритий каналізаційний люк. Машину пошкодив, і клієнт запросив значну суму аби не писати заяву до поліції. Таких коштів в Ігоря не було, і справа потрапила до суду. Та, зважаючи, що в чоловіка це перша судимість та позитивні характеристики від родичів і друзів, засудженому призначили покарання на пробації.

«Пробація – це хороше нововведення, – говорить Ігор. – Я регулярно приходжу до відділу пробації, зі мною проводять роботу фахівці. Вони контролюють мене, але також допомагають розібратися в собі та в моїх проблемах. Двічі на місяць я ходжу на лекції, на яких отримую правові знання та дізнаюсь про особливості поведінки людини. Я став більше думати над своїм способом життя і над тим вчинком, який міг мені коштувати свободи. Я вважаю, що той випадок із автомобілем – це помилка, і я можу її виправити. Зараз я живу вдома, роботу змінив, і тепер навіть офіційно працевлаштований.  Я радий, що можу проводити час із дітьми, а не сидіти у в’язниці», – зауважує чоловік.

 У Ігоря троє дітей: двоє маленьких – трьох та чотирьох років, та старша донька дружини від першого шлюбу. Він її ростить змалечку. Вона називає його «тато», а він її – «доця».

«Після проходження лекцій я став краще контролювати себе, – розповідає чоловік. – Тепер я намагаюся уникати поганих компаній та конфліктних ситуацій. Раніше я міг після роботи піти посидіти з хлопцями, а тепер мерщій біжу додому, до дітей».

Роман мешкає у селищі міського типу на Івано-Франківщині. Фото чоловік надавати відмовився, бо соромно за свій вчинок. У травні минулого року він п’яним побився з патрульними. Отримав вирок та рік випробувального терміну на пробації. Нині реєструється у відділі пробації та регулярно проходить групові заняття з психологом.

«Крім мене пробаційну програму проходять ще два хлопці. З нами працюють психологи. Вони допомогли мені краще пізнати суспільство і себе. Це допомагає мені уникати конфліктів, і тепер я точно у подібну ситуацію не потраплю», – коментує засуджений.

Роману 27 років, він живе з батьками і братом. Виступає «за» пробацію: адже саме вона допомогла зрозуміти власні недоліки і зберегти звичний спосіб життя.

«У Соборному районі на Дніпропетровщині на обліку пробації перебуває 197 людей. В основному – засуджені за дрібні крадіжки та скоєння ДТП. Наприклад, винесла людина коньяк з супермаркету чи порушила правила дорожнього руху. Є і наркомани, і грабіжники, і звинувачені у розбої, але таких небагато», – розповідає  начальник Соборного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Людмила Долженко.

20190729155633-4814.jpg

«Ми відвідуємо наших клієнтів і вдома, а також вони зобов’язані відмічатися у нашому центрі. Ми співпрацюємо з низкою організацій: як державних, так і релігійних, і громадських… Це так званий наш «Банк ресурсів», звідки і отримуємо допомогу для вирішення життєвих проблем наших клієнтів. Спільно робимо усе можливе, аби людина не вчиняла нові злочини, – відзначає Людмила Долженко. – Наприклад, наркозалежних ми спрямовуємо на курс реабілітації, безробітних – до центру зайнятості. Тих, хто потребує житла, ставимо на відповідний облік.. Якщо ж людина не виконує умови випробувального терміну – не приходить до відділу пробації, тоді ми маємо направити документи до суду для прийняття більш суворого покарання. Але таких мало – всього близько 2%».

Головне – виявити, що саме потрібно людині, з’ясувати, чому вона пішла на злочин, – розповідає  начальник відділу Центру пробації. Комусь необхідні лише місце для ночівлі та шматок хліба. Таку допомогу всім людям надають релігійні організації. Велика частка клієнтів має потребу у працевлаштуванні. Після направлення їх до центру зайнятості та спілкування із підприємцями роботу знаходять до чверті засуджених. Це – неабиякий результат, коментує Людмила Долженко.

«Звичайно, ми не працевлаштовуємо людину, яка здійснила крадіжку, у магазин. Вона не працюватиме касиром чи продавцем. Втім, такі правопорушники успішно будують житло чи офіси. І ми впевнені, що ймовірність повторення злочину при такому підході зменшується в рази», – каже начальник уповноваженого органу з питань пробації.

Всього у відділі пробації Соборного району на Дніпропетровщині працює 8 людей. А от у Тисменицькому районі на Івано-Франківщині лише двоє. Один з фахівців – Наталя Гавриш. В органах внутрішніх справ Наталя проходила службу з 2010 року, а пробацією займається вже два роки. На обліку сектору, який очолює Наталя Гавриш, перебувають засуджені із 39-и населених пунктів Тисменицького району. Втім, засуджених, що проходять пробацію, у цьому районі набагато менше.

«Відповідні програми в нас проходять особи, засуджені, переважно, за статтею «Нанесення тілесних ушкоджень». Є люди, які  скоїли ДТП. Також часто «під суд» потрапляють люди за носіння незареєстрованої зброї: у нас мисливський район. Є люди з вищою та неповною вищою медичною освітою, – розповідає Наталя Гавриш.  – Це засуджені, які десь оступилися, і щиро шкодують про це. Зазвичай вони привітні і усміхнені».

20190729155636-1833

Спочатку працівники пробації проводять із клієнтами пробації бесіду та заповнюють спеціальні форми. Так фахівці визначають потреби людей, ризики, які їх можуть спіткати, соціальне та матеріальне становище, стан здоров’я, сімейне становище та найближче оточення.

При потребі, наприклад, для зміни прокримінального мислення чи позбавлення від залежностей, у центрах пробації із засудженими працюють психологи, проводять індивідуальні та групові заняття. Під час такої форми роботи засуджені можуть обговорити особисті питання, критичні ситуації, що виникають у житті, та шляхи вирішення проблем. Дивляться мотиваційні ролики.

Велике інтерв’ю та тестування клієнти пробації проходять і наприкінці відбування терміну покарання, щоб визначити, які зміни відбулися з людиною.

«Під час проходження пробаційних чи інших спеціальних програм людина має змогу подивитись вглиб себе, подолати внутрішні бар’єри та перешкоди при побудові контактів у суспільстві. Переважно люди в нас доброзичливі і добросовісні, – підкреслює Наталя Гавриш. Вони намагаються вчасно зареєструватися і відвідувати усі заходи. Однак із віддалених сіл району дістатися до нас непросто. Якщо у них не виходить приїхати, обов’язково телефонують, попереджають.».

Наталя Гавриш і її колеги вважають заміну каральної системи реабілітаційною дуже позитивним кроком: адже знають, що тюрма нікого не виправляє. Зізнаються, що наразі ще є багато невирішених питань. Так, ще є проблеми з матеріально-технічним забезпеченням. Поступово техніка з’являється, але не вистачає мультимедійних екранів та фліпчартів для проведення тренінгів із засудженими. Також дуже хочуть, щоб були введені у штат психологи: юристам, навіть із профільною підготовкою, оцінювати стан людини і ризики, пов’язані з цим, досить важко.

А ще – щоб суспільство розуміло користь від пробації та долучалося до роботи з тими, хто оступився у житті. Адже багатьом українським громадянам і досі невідомий цей термін. А між тим понад 3 тисячі працівників пробації щодня працюють для того, аби було менше злочинів та правопорушників і більше успішних, щасливих людей.

 

Джерело: Liga.net