Як отримати грант Erasmus+ на навчання в Європі

У 2004 році українці отримали доступ до найуспішнішої за оцінкою Єврокомісії освітньої програми ЄС – Erasmus+, яка надає можливість вчитися, стажуватися або попрацювати в багатьох європейських університетах. Українська студентка Львівського національного університету ім. Франка розповідає, як виграти грант та чим іспанська вища освіта відрізняється від української.

Програмі Erasmus (обмін студентів, викладачів і науковців із країн ЄС, Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії, Туреччини й України) виповнюється 30 років. За цей період можливістю повчитися за кошт Єврокомісії в одному з університетів Європи, пройти стажування або попрацювати викладачем скористалися понад 9 мільйонів осіб (українці отримали доступ до найуспішнішої освітньої програми ЄС 2004 року).

Студентка факультету міжнародних відносин ЛНУ ім. І. Франка Софія Яковлєва — одна з «покоління Erasmus». Дівчині лише 19 років, а вона володіє трьома іноземними мовами (іспанською, англійською та німецькою), непогано знає французьку та шведську, і вже встигла повчитися… у чотирьох країнах світу!

СОФІЯ родом із Олександрії (Кіровоградська область). «Росла у звичайній сім’ї. Мій батько — військовий, мама працювала продавцем», — розповідає дівчина. Навчалася у спеціалізованій школі з поглибленим вивченням німецької. Вперше поїхала за програмою обміну за кордон (до Німеччини) у 12 років. У 9-му класі перемогла у відборі на FLEX (Future Leaders ЕXchange) — програмі обміну майбутніх лідерів. На одне місце тоді претендувало… 40 осіб!

Рік школярка провела у США — жила в американській сім’ї і навчалася у місцевій школі. В 11-му класі її обрали представником FLEX в Олександрії. А коли Софія стала студенткою — представником FLEX у Львові.

Про можливість навчатися за програмою Erasmus+ Софія дізналася із соцмереж. Удача усміхнулася дівчині двічі.

Тиждень навчалася за цією програмою в Італії. А через рік знову подала заявку на участь. Цього разу провела насичений тиждень на Мальті. Працювала волонтером у Норвегії, на Олімпійських іграх.

Волонтерством, розповідає, почала займатися ще у США. Каже, саме це й допомогло їй пройти відбір на Erasmus — програму довгострокових обмінів.

Загорілася цією ідеєю на другому курсі. На сайті факультету міжнародних відносин знайшла перелік іноземних вищих навчальних закладів, з якими співпрацює її alma mater. Серед них були іспанські університети. У школі Софія вчила англійську та німецьку. В Олександрії на той час була лише одна викладачка іспанської. У 5-му класі Софія почала ходити до неї на індивідуальні заняття. Школярка брала участь у Всеукраїнській олімпіаді з іспанської. Зайняла тоді друге місце. До перемоги забракло 0,2 бала. За перше місце переможницю нагородили безкоштовною поїздкою в Іспанію. Тоді Софія пообіцяла собі, що обов’язково здійснить свою мрію, але поїде в Іспанію не як турист за свої гроші, а безкоштовно, як студентка.

З ІСПАНСЬКОЇ складала ЗНО. На першому курсі склала іспит на міжнародний сертифікат DELE (диплом з іспанської мови як іноземної) на рівень В2. Зазвичай такий рівень вважається достатнім, щоб навчатися в іноземних університетах. «Мій середній бал успішності в університеті не був високим — 4,3−4,4. Але я виявляла соціальну активність, займалася волонтерством. Крім того, добре володіла іспанською. Це основний козир. Університети надають перевагу тим студентам, які можуть навчатися їхньою мовою, а не англійською», — каже Софія.

Дівчина вагалася, який університет обрати — у Більбао, на півночі Іспанії, у Кадісі, на півдні, чи у Валенсії, на південному сході? Обрала південь. Студентка почала збирати документи — різні витяги, виписки, копії. Її CV зайняло… 51 сторінку! «Як це не парадоксально, найскладніший етап конкурсного відбору — довести міжнародному відділу рідного університету, що їхати навчатися повинен саме ти. Якщо вибрали тебе, твої документи передали в іноземний університет і конкурс там невеликий, є всі шанси потрапити на Erasmus», — запевняє Софія. Кажуть, найважче пройти відбір у голландські університети. В академічному рейтингу університетів світу, що відображає якість вищої освіти, тамтешні вищі навчальні заклади займають топові місця, тож конкуренція за місце висока…

Через два місяці прийшла позитивна відповідь. Далі Софія сама контактувала з координатором іспанського університету, шукала помешкання (навчальний заклад не забезпечував гуртожитком).

Оренда кімнати (сусідами Софії по квартирі стали француженка, яка приїхала навчатися за програмою Erasmus, та місцевий житель) обійшлася у 250 євро. Стипендія — 800 євро. Виплачується незалежно від того, в якій країні навчається студент. На їжу Софія витрачала менше, ніж у Львові. Кілограм персиків у Кадісі коштує… 1 євро (приблизно 35 гривень).

Розповідає, як подруга, яка навчалася за програмою Erasmus у Фінляндії і приїхала до неї у гості, не знала, за що хапатися. У Фінляндії продукти коштують у 2−3 рази дорожче.

Навчання тривало шість місяців. Дівчина могла навчатися англійською, але вирішила кинути собі виклик. Правда, не врахувала, що на півдні, через близькість до Африканського континенту і вплив арабських завоювань, іспанська має особливу вимову. Крім того, їй довелося вивчати іншу спеціальність.

У Львові Софія навчається на міжнародних економічних відносинах. А в університеті у Кадісі викладають тільки міжнародні політичні відносини та міжнародну економіку. Дівчина вирішила вчити економіку. «Це було неймовірно складно! — згадує студентка. — Всі предмети були математичного спрямування і викладалися іспанською, не звичною для сприйняття іноземного студента. Місяць пішов на те, щоб почати добре розуміти місцеву мову».

СИСТЕМА навчання відрізняється від української. На пари можна не ходити — за це студента не карають. Хороші бали за виконані протягом семестру завдання (наприклад, 4,2 з можливих 5) не гарантують, що студенту зарахують курс з того чи іншого предмета. Мусить скласти іспити на мінімальний прохідний бал (3 із максимально можливих 6). Зазнає фіаско — отримані протягом семестру навчання бали автоматично анулюються.

Вплинути на рішення екзаменаторів неможливо. Боліла голова? Не зрозумів до кінця завдання, бо вчив літературну мову, якою розмовляють у Мадриді, а не південну, з домішками інших мов? Це нікого не цікавить! Дедлайн не можна переносити. Нікого не хвилює, що ти розійшлася з хлопцем або у тебе помер собака. За плагіат анулюють цілу роботу — навіть якщо студент запозичив один абзац.

Звернула увагу Софія і на таку особливість: «Студент може цілу ніч гуляти на вечірці, але зранку йде вчитися у бібліотеку, а не так, як у нас, — пропускає пари, щоб відіспатися. Всі студенти — мотивовані вчитися. Там ніхто не здобуває вищої освіти „для галочки“, як у нас: дівчата вчаться на міжнародних відносинах, платять за навчання, але на пари не ходять, а роблять манікюри клієнткам».

ПРОГРАМА Erasmus передбачає, що іспити, які склав в іноземному університеті, будуть автоматично зараховані в українському. Але проблема у тому, що таких предметів, які Софія вивчала у Кадісі, на її рідному факультеті не викладають. Повернувшись додому, довелося складати сесію за талонами № 1 (видаються за неявки на іспит з поважних причин).

Українські студенти, які приїздять навчатися за програмою, зазвичай наймолодші. Софії було 18 років. Студентам з інших країн — 20−25 років. Вміло поєднують навчання та особисте життя, проте одружуватися та заводити дітей не поспішають. У 30 років можуть зрозуміти, що обрали не ту професію, і піти знову вчитися.

За програмою Erasmus можна навчатися 12 місяців на бакалавраті і 12 — на магістратурі. Сюди входить як навчання, так і стажування. Софія використала лише шість місяців. Може знову подавати документи, але розуміє, що її міжнародний відділ, швидше за все, не пропустить, адже потрібно дати шанс іншим студентам.

Цікавлюся, що планує робити після закінчення університету. «Багато подорожуватиму й працюватиму синхронним перекладачем з іспанської та англійської», — каже. Це один із найскладніших видів усного перекладу, вимагає високої концентрації, розумової і фізичної витривалості. Але дівчину виклики ніколи не лякали.

«За кордон не плануєте виїхати, як багато хто з нашої талановитої молоді?» — цікавлюся. «Хотіла би працювати в Україні. Але для мене також важливо здобути іноземний досвід. Тому як випаде нагода пройти стажування за кордоном, обов’язково скористаюся нею. Кожна поїздка за межі України (не важливо, туристична, ділова, з метою навчання) розширює світогляд, змінює на краще», — переконана Софія…

Фото з приватного архіву Софії Яковлєвої

Стаття надрукована на сайті “Високий замок