«Законодавчі зміни у сфері поводження з відходами сьогодні “зависли”»

«Як громадськості вплинути на зміну поведінки щодо поводження з відходами в Україні?», – семінари з такою назвою відбулися в кінці вересня в Києві та Львові в рамках фінансованого ЄС проекту «Українське громадянське суспільство за європейське поводження з відходами». Його реалізують громадські організації «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ) та «Екологічні ініціативи».

Проблема поводження з відходами справді одна з найгостріших нині для України. Вона, водночас, є предметом її багаторічної співпраці з ЄС, займає вагоме місце в Угоді про асоціацію (УА). Про останнє ми говорили з керівником юридичного відділу ЕПЛ Ольгою Мелень-Забрамною.

У травні 2016 року на Грибовицькому сміттєзвалищі біля Львова сталася трагедія: пожежа, потім зсув і обвал сміття, в результаті чого загинули люди. Чи може стати належне виконання відповідних положень УА запобіжником від таких ситуацій в майбутньому?

Угода про асоціацію може стати інструментом та стимулом для того, аби уникнути таких трагедій в майбутньому. Адже в ній ідеться про співробітництво з ЄС у сфері відходів,що відкриває можливості для пошуку джерел фінансування, експертної та технічної допомоги. Асоціація також передбачає наближення українського законодавства до стандартів Євросоюзу.

Йдеться, насамперед, про три директиви, які Україна має імплементувати.

Це директива про відходи від 2008 року, директива про захоронення відходів 1999 року і директива 2006 року про управління відходами видобувної промисловості. Вони є рамковими і визначають вимоги до місць для захоронення твердих побутових відходів. Тобто, до сміттєзвалищ та полігонів.

Щодо трагедії біля Львова, то причина в тому, що звалище не було обладнане пристроями для забору газу-метану. І подібне може статися на кожному з майже 30 тисяч несанкціонованих звалищ по всій Україні.

Причому навіть наше нинішнє законодавство передбачає обладнання сміттєзвалищ механізмами для збору звалищного газу. Але цього з різних причин не відбувається: через халатність, фінансові проблеми, відсутність ресурсів, недоліки законодавства.

У цьому сенсі Угода про асоціацію є важливою як стимул для імплементації законодавства, покращення якості сміттєзвалищ та й взагалі зменшення кількості відходів, які на них потрапляють і призводять до утворення газу-метану.garbage-can-Ви згадали директиву 2008/98/ ЄС про відходи. Її положення мають бути імлементовані протягом трьох років від набрання УА чинності – тобто, до 1 листопада цього року, адже екологічний розділ угоди підпадав під тимчасове застосування. На якій стадії перебуває імплементація цієї директиви?

Загалом ситуація з імплементацією директив, які стосуються відходів, на сьогодні плачевна.

У парламенті зараз близько 20 різних законопроектів, розроблених і зареєстрованих протягом останніх двох-трьох років. Вони лише частково відображають положення директив. Та й законодавчі зміни в цьому напрямку на сьогодні “зависли”.

Перша причина політична. Сфера відходів досить корупційна, тут мають інтерес багато бізнесових груп. Це призводить до блокування в парламенті законопроектів, які стосуються відходів. Тобто, має місце брак політичної волі.

Друга причина полягає в тому, що зміни в цій сфері треба починати з ухвалення базового закону про відходи. Нинішня редакція його застаріла, тоді як нова мала би відображати європейське законодавство.

Але нинішній закон про відходи немає сенсу міняти до того, як буде ухвалено нову національну стратегію поводження з відходами. Більше-менш якісний проект уже є, понад рік працюють над цим Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Міністерство регіонального розвитку і будівництва. Але його ще треба затвердити. Це так само гальмує ухвалення закону “Про відходи”.

Тобто, зараз якесь затишшя, яке й далі стимулює незадовільну ситуацію з відходами. Бо багато потрібних країні змін не можуть відбуватися без зміни відповідного законодавства.

Ви згадали про брак політичної волі до законодавчих змін. Невже бізнес зі збирання відходів настільки прибутковий та впливовий, що може гальмувати виконання Україною зобов’язань, взятих в рамках асоціації з ЄС?

Так, тут є різні бізнес-інтереси. Наприклад, пов’язані з небезпечними відходами – тобто такими, що потребують спеціальних методів та засобів поводження з ними. Є низка депутатів, які мають відповідні компанії та ліцензії, і їх влаштовує нинішній стан справ – повна безкарність і можливість заробляти кошти, особливо не вкладаючись і не створюючи об’єктів з поводження з небезпечними відходами.

Сфера переробки відходів також є дещо тіньовою. Ну й бізнесмени не дуже зацікавлені у запровадженні принципу розширеної відповідальності виробника, тому що це може покласти на них певні додаткові зобов’язання щодо утилізації їхньої тари чи упаковки.

Також є – як і у випадку з законом про оцінку впливу на довкілля – серйозне аграрне лобі, не зацікавлене у наведенні порядку із сільськогосподарськими відходами та імплементацією відповідних положень європейського законодавства. Наприклад, стосовно поводження з гноєм та іншими побічними продуктами тваринництва.caps

А як щодо пересічних громадян: наскільки важливою є зміна їхнього менталітету та поведінки стосовно відходів? Чи тут так само визначальним стане все ж ухвалення необхідних законодавчих змін?

Звичайно, зміна ментальності так само потрібна. Контролера ж на кожного немає.

Люди мають усвідомити, наскільки небезпечними для довкілля можуть бути відходи. Що не все можна спалити безпечно в себе в садку, не можна викидати в смітник батарейки і термометри.

Треба проводити серйозну просвітницьку роботу, частково саме через брак такої маємо проблеми у сфері відходів. І цю просвіту слід вести на всіх рівнях, починаючи від дитячих садочків і закінчуючи вищими навчальними закладами.

На які країни ЄС варто орієнтуватися в тому, що стосується поводження з відходами?

Звичайно, хочеться орієнтуватися на лідерів. Насамперед це Швеція, де захоронюють лише 1% твердих побутових відходів, решту переробляють, утилізують, повторно використовують.

Але зрозуміло, що до Швеції нам дуже далеко – мабуть, десятки років. Тому якщо дивитися реалістичніше, то можна брати за приклад наших сусідів-поляків, близьких нам і за менталітетом. Вони вже досягли певного прогресу, і якби нам вдалося дійти їхнього рівня за 5-7 років – було би добре.