Зібрати іскри справжнього та змонтувати: в Україні з’явились два документальні фільми про переселенців

У рамках проекту «Голос місцевих ЗМІ», що фінансується ЄС, Громадське ТБ та Фундація Томсона створили два документальні фільми про життя вимушених переселенців з Донбасу та Криму.

Режисер документальних фільмів з Громадського ТБ Олександр Назаров та координатор проектів Фундації Томсон Олена Садовнік розповіли Віснику про співпрацю, процес зйомок та героїв цих двох документальних стрічок.

Коли і як виникла ідея знімати фільм про переселенців?

назаров.jpg
Олександр Назаров

Назаров: До нас звернулись представники Фундації Томсон, з якими ми співпрацювали роки три тому. Тоді ми зняли серію короткометражних документальних фільмів про те, як переселенці адаптуються на нових місцях.

Фільми набрали досить багато переглядів та отримали схвальні відгуки, і наприкінці 2015 року Фундація Томсон запропонувала нам продовжити співпрацю і зняти вже масштабніший проект – годинний фільм про переселенців. Ми знімали протягом минулого року, і у результаті вийшло навіть більше – два фільми по 40 хвилин.

Садовнік: Впродовж місяця Фундація Томсон надавала консультації журналістам Громадського з приводу зйомок документального фільму про людей, що були

sadovnik (1)
Олена Садовнік

змушені покинути свої домівки та розпочати нове життя в столиці. В Києві наразі зареєстровано більше 130 тисяч внутрішньо-переміщених осіб. Чотири тижні консультант Фундації Томсон, Девід Хендс провів з командою Громадського у пошуках героїв для зйомок, визначенні сюжетних ліній, дискусіях про теорію та практику документалістики  і власне, в процесі зйомок.

Розкажіть про ваш перший фільм – «Як вдома». Про кого він?

Назаров: Спершу ми зібрали команду, яка би хотіла цим займатися. Згодом, трохи подумавши, вирішили, що найцікавіші історії можна знайти у київському Театрі переселенця. Там було декілька героїв, вони готували свою виставу, і от під час цих репетицій і підготовки вистави ми й знімали їхнє життя.

Першими героями стали жінки з творчого колективу “Дивина”. Вони переспівують фольклор східних регіонів, звідки самі й родом.

Трохи згодом зустріли нашого другого героя – Олега. Це дуже яскравий персонаж: з довгим густим чорним волоссям, з якимось намистом, увесь такий театральний. Він нам одразу впав у око.

Наша третя героїня – Наталя Миколаївна. Вона сама робить мапети –ляльки, які на руку одягаються. Вона їх дуже любить, увесь час  про них розповідає. Вона переїхала до Києва та мріє відкрити свій театр ляльок.

Кожен з наших героїв розвиває свою сферу діяльності, проте усі беруть участь у цьому театрі та готують фінальну виставу, яку ми показуємо у кінці нашого фільму.

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Про кого другий фільм  – «Хліб та сир»?

Назаров: Він про родину переселенців-мусульман із Криму. Вони приїхали жити у карпатське село Бориня, де мешканці – здебільшого православні християни. І ми намагались показати, як їм там живеться разом, як вдається зруйнувати стереотипи, що їх мали люди щодо цієї родини.

Наприклад, у мешканців села вихідний у неділю, а у цієї родини переселенців він у п’ятницю, в неділю вони працюють. Або, скажімо, коли жителі села пропонують кримчанам випити, а вони відмовляються, і у них на цьому тлі можуть виникати конфліктні ситуації.

Але, з іншого боку, ми також показали і приклади співпраці з місцевими мешканцями. Власне, чому цей фільм називається «Хліб та сир»? Коли кримчани переїхали до Борині, тамтешня місцева родина навчила їх робити сир і вони відкрили своє виробництво. Водночас самі місцеві печуть хліб. Наприкінці фільму один із цих переселенців бере сир, який вони виготовили, заїжджає до тієї місцевої родини по хліб і їде у Львів, де продає цей хліб і сир як спільний плід цієї праці. І люди купують, смакує їм.

Як відбувались зйомки?

Назаров: З нами у фільмі «Як вдома» працював Девід Хендс – це досвідчений документаліст родом з Кіпру. Можна сказати, ми зняли цей фільм у співавторстві з ним.  А інший фільм –  «Хліб та сир» – нам допомагав знімати британець Саймон Хастінгс, також суперпрофесіонал своєї справи. Ми під час зйомок у Карпатах жили в гуртожитку, де усі зручності в коридорі, і він усе це стійко виносив. Думаю, це було навіть цікаво і дещо екзотично для нього. Взагалі у нас була чудова команда, цей час згадуємо з вдячністю і радістю.

hromadske production .jpg

Яка була взаємодія з героями?

Назаров: У нас був дуже невеликий період як для документального фільму – всього десь 2,5 місяці. За цей час дуже важко зруйнувати межу, за якою люди показують себе справжніми.

Проте усі наші герої були досить відкритими і легко пішли на контакт. Вони одразу погодились на те, щоб їх фільмували. Мені здається, нам вдалося потоваришувати за той короткий час і показати їх такими, якими вони і є.

Взагалі, у нас була відносно невелика команда. Були моменти, коли я просто приходив до когось додому із гурту «Дивина» і сам знімав, що у них відбувається вдома. А якось ми пили чай, розмовляли, намагались потоваришувати, один одного зрозуміти, і все це фільмувалося. Тобто, ми намагались невимушено це все робити, зібрати ці іскри справжнього і змонтувати їх.

До цього ви вже знімали серію про переселенців, то на чому хотілося зробити акцент цього разу?

Назаров: Якщо порівнювати з попередніми фільмами, акценти не змінювалися.  Головна ідея цих фільмів – зруйнувати якісь шаблони щодо переселенців. Вони – живі люди, які опинились у скрутному становищі, тому не потрібно на них вішати ярликів. Кожен з них – людина непересічна, зі своїми мріями у житті, високими стремліннями. Власне, вони самі можуть розбити ці всі шаблони – їх просто показати треба.

Загалом, ми намагалися показати наших героїв максимально живими. Такими, якими вони є, без якихось постановочних моментів – просто спостерігати за ними, наскільки у нас було часу.

Садовнік: Перед авторами стояло завдання професійно розповісти історії цих людей та створити комерційно привабливий контент, який би купили телеканали країн ЄС, таким чином зміцнюючи потенціал “Громадського”. У європейських ЗМІ практично відсутня інформація про гуманітарну кризу в Україні, про те, що тут понад 1,5 мільйона внутрішньо-переміщених осіб, які стали заручниками конфлікту на сході країни. Фундація Томсон та Громадське ТБ  зняли два інноваційних документальних фільми про переселенців, які, за нашими сподіваннями, підвищать зацікавленість загальної аудиторії країн ЄС до проблем вимушених переселенців в Україні.

Де і коли відбудуться покази фільмів?

Назаров: Ці два фільми йдуть паралельно.  Ними зараз займається фестивальне агентство, розсилаючи на фестивалі. Наразі ми обмежились тільки закритим показом фільму “Як вдома”. Він відбувся приблизно півроку тому у кінотеатрі «Київ» заради благодійної мети – зібрали людей, показали їм фільм і запропонували пожертвувати гроші на дитячий майданчик у Харкові.

Проте, наразі ми вже маємо домовленості із суспільними мовниками інших країн. А восени, з нового сезону, плануємо показувати ці фільми на Громадському ТБ та UA:Першому.

На ваш погляд, наскільки загалом розкрита тема переселенців в Україні?

Назаров: Про це багато говорять. І, на жаль, в Україні зараз таких історій вистачає: є що знімати, показувати, про що говорити. І їх варто знімати, не дивлячись на те, що всім здається, нібито переселенці – це вже не перший рік, тому треба шукати щось нове.

Адже зараз небагато історій якісних, глибоких, без якогось забарвлення – чи песимістичного, чи занадто оптимістичного. Мені особисто не вистачає історій, які показують реальність такою, якою вона є. А вона завжди цікавіша ніж те, що можна придумати.

Довідкова інформація:

Проект «Голос місцевих ЗМІ», що фінансується Європейським Союзом,  має на меті зменшити ризики можливих конфліктів у громадах, які прийняли вимушених переселенців, шляхом публікацій збалансованих, етичних матеріалів. Також, проект націлений на встановлення професійних контактів як серед журналістів з різних областей, так і з їх колегами в Європейському Союзі. У межах проекту Громадське ТБ отримало грант на участь у європейських професійних медіа-заходах для налагодження співпраці та маркетингу двох відзнятих документальних фільмів “Як Вдома” та “Хліб та Сир». Проект здійснює медіа-консорціум організацій на чолі з Фундацією Томсон- найстаршою з міжнародних організацій з розвитку медіа.

Детальніше про проект «Голос місцевих ЗМІ» – за посиланням: https://regionalvoices.eu/uk/