Йоганнес Баур: Найголовніше – зараз сфокусуватися на імплементації вже ухваленого енергетичного законодавства

Червень був багатий на події, пов’язані з реформами в секторі енергетики.  Ухвалено закони про Фонд енергоефективності, комерційний облік комунальних послуг та про енергетичну ефективність будівель. Підписано закон про ринок електроенергії. В Україні відбувся черговий тиждень сталої енергетики, ще низка українських міст урочисто приєдналися до Угоди мерів – ініціативи ЄС, спрямованої на протидію кліматичним змінам.

Тому природно було поговорити про поточні енергетичні справи з   Йоганнесом Бауром –  керівником третього відділу програм допомоги “Енергетика, транспорт та навколишнє середовище” Представництва ЄС в Україні.

баур solely.jpg

Коли ви очікуєте початку роботи Фонду енергоефективності?

Сподіваємося, що фонд запрацює десь до кінця нинішнього року. А перші проекти можуть бути реалізовані наступного – під опалювальний сезон 2018-19 років.

Чому фонд такий необхідний Україні і  чи є досвід подібних фондів у країнах ЄС?

Енергоефективність, задля якої створено цей фонд, дуже важлива для України з трьох причин.

Перша – це енергетична безпека. Україна нині дуже неефективно використовує енергію. Водночас зберігається значна залежність від антрацитного вугілля і, раніше, російською газу, що є проблемою політичною та безпековою. Тому для України дуже важливо зменшити споживання енергії, а найкращий для цього спосіб – системні заходи з енергоефективності.

Друге – після збільшення цін на газ та електрику платіжки стали дуже обтяжливими для населення, а також  для бюджету. Загальний обсяг субсидій зараз сягнув 60 млрд грн в 2017 році, і ця цифра повинна бути зменшена. Частково завдяки зменшенню споживання енергії. Ми завжди кажемо, що найдешевша енергія – та, яку не використали.

І третя причина так само економічна. Ми у ЄС маємо досвід того, як локальні енергоефективні проекти можуть підтримувати місцеву економіку. Зрештою, енергоефективність сприяє зменшенню викидів шкідливих газів і, відповідно, робить чистішим довкілля.

В Україні великий потенціал у сфері енергоефективності. Наприклад, що стосується опалення багатоквартирних будинків, де проживає значна частина населення. Багато з таких будинків побудовано у 1960-70-х роках,  їх треба модернізувати. Серез іншого, таким чином можна зменшити цифри у платіжках громадян.

У Євросоюзі  чимало таких фондів, які працюють у дуже схожий спосіб або незначним чином відрізняються від того, що заплановано в Україні. У Польщі, балтійських державах та інших.

Чи ви задоволені ухваленими недавно законами,  які стосуються енергоефективності будівель та комерційного обліку комунальних послуг?

Ми задоволені тим, що ці закони було ухвалено. Це дуже важливий крок для встановлення регуляторних рамок для заходів із енергоефективності.

Закони не ідеальні,  і ми зараз аналізуємо деякі з ухвалених поправок.

Зокрема,  закон про енергоефективність будівель не цілком відповідає законодавству ЄС, і в майбутньому його треба буде покращувати.  Але ми  все одно його підтримуємо, тому що це перший необхідний крок в цьому напрямку.

ЄС обіцяє виділити 100 млн євро для Фонду енергоефективності, однак обумовлює надання їх  ухваленням ще одного закону – про житлово-комунальні послуги. Як ви оцінюєте відповідний, вже підготовлений до останнього читання законопроект?

Цей закон є важливий, тому що встановлює відносини між комунальними службами та громадянами. В тому числі з мешканцями багатоквартирних будинків.

Частина цього майбутнього закону не стосується спільного законодавства ЄС. Наприклад, щодо водопостачання, тому тут ми не можемо оцінювати його з точки зору адаптації до загальних європейських стандартів.

Щодо нашого рішення про підтримку діяльності фонду, то оскільки три з чотирьох законів ухвалено, ми почнемо відповідну діяльність з програми обсягом 50 млн. євро. Це допоможе запустити фонд. Далі по мірі виконання подальших умов, включаючи ухвалення закону про комунальні служби,  виділятимемо окремими траншами більші суми. Очевидно, це станеться наступного року.

02.jpg

У медіа можна зустріти твердження, що рівень енергоефективності в ЄС втричі більший за український. Це так?

Ми не маємо свіжої статистики. Однак можемо говорити про деяке покращення в Україні, ґрунтуючись на зменшенні обсягів споживання газу – з 50 млрд. кубометрів до 32 млрд. на рік.

Але в будь-якому разі робота з підвищення енергоефективності має бути систематизована.

Треба послідовно модернізувати будівлі. Для цього потрібен енергетичний аудит  та навчені проведенню його аудитори. Інакше дуже важко реалізовувати енергоефективні проекти, зокрема для більших будинків.Тому це дуже важлива частина програми з енергоефективності та підтримки ЄС.

Ви згадали про енергоефективність як одну з причин зменшення енергетичної безпеки України. Але чи означає більше безпеки, якщо ми купуємо той же російський газ із ЄС –  а не з Росії напряму?

У цього питання є два виміри – політичний  та економічний.

Враховуючи дуже важкі політичні відносини між Росією та Україною, їй справді легше купувати в ЄС. Тим більше, що він дешевший, ніж напряму з Росії.

Загалом, завжди треба прагнути купувати дешевший газ, але водночас не бути залежними від одного його постачальника – як це було з Україною в минулому.Так, щоб за потреби можна було замінити джерело.

Вище ви згадали про проблему субсидій для населення. Є думка, що вони, окрім іншого, шкодять посиленню енергозбереження та енергоефективності, не створюючи достатніх стимулів для населення.

Система субсидій необхідна зараз з соціальної точки зору, з огляду на суттєве збільшення вартості комунальних послуг. Державі необхідно підтримувати вразливі та бідніші верстви населення.

Але система потребує модернізації, вона повинна стати монетизованою і реформованою таким чином, аби справді мотивувати людей до більшої енергоощадності. Щонайменше тих, які отримують 100% субсидій.

Зараз такої мотивації немає. Ясно, що нинішня система не є сталою і не може існувати довго.

03.jpg

У березні комісар ЄС з енергетичних питань Маруш Шевчович написав листа президенту та прем’єр міністру, в яких критично висловився щодо методології обрахування тарифів на електроенергію в Україні. Це справді є проблемою?

Тарифи –  важливе і чутливе питання. Первісна проблема полягає в тому, що за останні 25 років в Україні майже не надійшло інвестицій в енергетичну інфраструктуру. Водночас ціни на енергію були повально субсидованими – і це, зрештою, зробило  “внесок” у глибоку фінансову кризу 2014 року.

Ситуацію треба змінювати, однак це забере певний час. Збільшення тарифів буде великим викликом без економічного зростання в Україні, відповідно – без зростання зарплат і доходів населення. Але іншого шляху немає, окрім як іти до прозорих і базованих на ринку цін на енергоносії –  якщо тільки ви не хочете піти назад до минулої корумпованої системи.

Звичайно, держава може підтримувати через субсидії біднішу частину населення. Однак необхідно принаймні зменшити кількість людей, які потребують державної підтримки при оплаті комунальних рахунків.

Коли ми говоримо про вартість тарифів, то тут є ще один гравець – Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах електроенергії та комунальних послуг. Є багато розмов про її недостатню незалежність в ухваленні рішень. Якою бачите ситуацію ви?

Так, ми добре знаємо про критику на адресу деяких рішень комісії.

Раніше Євросоюз добивався ухвалення нового закону про регулятора, завдяки якому НКРЕКП була би політично та фінансово незалежною –  відповідно до європейських стандартів. Закон ухвалено восени 2016 року, але ще повністю не імплементовано. Це має бути зроблено, так щоби регулятор став політично та фінансово незалежним, мав довіру населення та гравців ринку. Щоб ухвалював рішення в інтересах всієї країни.

Це непростий процес, і він забере в України певний час. Але, сподіваюся, ми рухаємося в цьому напрямку.  Майбутня зміна нинішнього складу НКРЕПК може стати  можливістю розпочати нові відносини між регулятором і акторами ринку та громадськістю.

Україна з 2011 року є членом Енергетичного співтовариства ЄС – наскільки їй вдається виконувати відповідні зобов’язання?

З 2014 року Україна здійснила низку важливих кроків, спрямованих на виконання цих зобов’язань – які так само є зобов’язаннями в рамках Угоди про асоціацію.

Зокрема, ухвалення законів про ринки газу та електроенергії,  про національного регулятора – це справді дуже важливі кроки вперед.

Є певний прогрес у газовому секторі. Закон про ринок електроенергії було підписано лише недавно, тому вся робота попереду.  Ми працюємо тісно із секретаріатом Енергетичного співтовариства, аби допомогти Україні на шляху до виконання її зобов’язань.

Найголовніше – зараз, коли формальні зобов’язання виконано, маємо сфокусуватися на імплементації вже ухваленого енергетичного законодавства.