Заробити на культурі, або що спільного між хіп-хоперами з Харкова та ВВП

Фахівець творчого сектора світового класу, Тім Вільямс, ділиться своєю думкою і досвідом у галузі культури, потенціалу України, та пояснює чому Харків є містом майбутнього.

Тім Вільямс є головою Програми ЄС і Східного партнерства «Культура і креативність» і має досвід управління міжнародними культурними проектами у більш ніж 45 країнах по всьому світу. Окрім роботи з Програмою, Вільямс є головою Національної комісії Великобританії у справах ЮНЕСКО, де він консультує британський уряд щодо міжнародних стандартів і конвенцій.
Ви працювали в сфері культури більше 20 років. Чи бачите ви якісь конкретні зміни в концепції культури по усьому світі, і в країнах Східної Європи, зокрема?
Так. Концепція культурних і творчих індустрій є новою. Їй всього лише близько 20 років і вона знаходиться на підйомі в усьому світі. У країнах Східного партнерства, вона тільки нещодавно почала набирати обертів.
Коли ми почали програму в країнах Східного партнерства, культура розглядалася як сфера, що підтримується державою та до якої входили національний балет, театри і музеї, які фінансуються Міністерством культури. Але ситуація починає змінюватися. Наприклад, цього року Міністерство культури України створило відділ креативних індустрій. Азербайджан створює національну кінокомісію, щоб підтримати творчі галузі країни. Грузинський прем’єр-міністр заявив, що розвиток творчих індустрій є однією з ключових стратегій його країни, необхідної для підвищення зайнятості і розвитку економіки.
Новим баченням культури є те, що вона не існує окремо від бізнесу. З розвитком штучного інтелекту, робочі місця у сфері виробництва зникнуть в найближчі двадцять років. Заводчан не буде, так як їх роботу виконуватимуть машини. Таким чином, людям та економіці необхідно бути креативними. В успішних країнах, таких як Естонія, Нідерланди та Великобританія, є творчі люди, які розвивають ідеї, що потім втілюють машини. Це напрямок, в якому рухається світ. Він не зупиняється, коли потрапляє до польсько-українського кордону; це глобальний процес. Креативність зосереджена навколо інновацій, а інновації зосереджені навколо економічного зростання.
Звичайно, завжди буде існувати національний балет або національний театр, і їх як і раніше, фінансуватиме держава. Вони існують в усіх країнах, але йдеться про те, наскільки їх фінансуватиме держава, а не  глядачі, йдеться про спільне просування або інших інвестицій. Йдеться про розподіл єдиного джерела доходу на декілька.
Як культурний внесок вимірюється в економіці?
Сполучене Королівство, у співпраці з міжнародними аудиторськими компаніями, робить звіти у цій сфері протягом останніх 20 років. В останній урядовій статистиці йдеться про те, що культурні та креативні індустрії приносять прибуток національній економіці у 84 млрд фунтів стерлінгів (5,2% ВВП). Минулого року ми публікували доповідь, в якій йдеться про те, що тільки музичні фестивалі залучили до Великобританії понад два мільйони туристів, які разом с цим приносять гроші в місцеву економіку, сплачуючи за харчування та проживання.
Використовуючи звіти нашої Програми щодо показників розвитку культури, ми намагаємося створити картину культурного сектору в Україні. Отримані дані свідчать, що культурна індустрія формує близько 4% ВВП України та надає 5,5% робочих місць. Саме тому цей сектор слід розглядати дуже серйозно.
Чи означає це, що культура розглядається лише з точки зору її внеску в економіку?
Це набагато більше. Окрім економічних вигод, культурні ініціативи вирішують соціальні проблеми.
У Великобританії існує проблема радикалізації молодих безробітних чоловіків-мусульман. Вони стають мішенню для вербування з боку релігійних фанатиків та ІГІЛ. Для вирішення цієї проблеми, відкривають молодіжні центри, щоб допомогти залучити цих молодих людей. Йдеться про формальне або неформальне пропонування їм виробничої діяльності, замість того, щоб ходити по вулицях, палити цигарки або випивати.
Це також відбувається і в Україні. Я був у Харкові минулого тижня і побачив дивовижний хіп-хоп і брейк-данс центр, не в центрі міста, а в житловому районі. Це дає можливість молодим хлопцям займатися тим, що їх цікавить.
Інший випадок – це спільноти на кордоні між Вірменією та Азербайджаном. Існує давній конфлікт між двома країнами з великою неприязню один до одного. ЄС, разом з урядом Вірменії та Азербайджану, запустив програму миру в цьому регіоні.
Такі програми можуть передбачати різні види діяльності, зосереджені навколо концепції миру, такі як живопис, музика або театр. Спільноти можуть бути розташовані на передовій лінії конфлікту, але  все ж таки відкриті для ідей і концепцій, пов’язаних з миром. Люди, які відвідують ці зони в рамках культурних проектів розповідають, що в програмі беруть участь не тільки діти, а й цілі села.
Такі види ініціатив мають величезний вплив. Це допомагає людям впоратися зі стресом, який вони переживають. Коли конфлікту уникнути неможливо,  шкідливо стримувати емоції. Будь-яка форма самовираження є корисною. Єдиний спосіб вийти з депресії, це говорити про неї, висловлюватися через малюнок або поділитися іншим чином.
Культура особливо позитивно впливає на відродження депресивних регіонів. Саме тому в багатьох європейських країнах можна побачити дивовижні нові комерційні забудови поблизу старих промислових об’єктів. Одним з найкращих прикладів є віддалені гірничорудні райони Південного Уельсу.
Ми вивчали вугледобувне місто у Південному Уельсі до того, як його внесли у список ЮНЕСКО, а потім порівняли результати з ситуацією після. Місто, яке колись мало невикористані доки і порожні магазини, зі статусом ЮНЕСКО знову отримало інвестиції, там було відкрито інформаційні центри та музеї.
Зараз там проходить автомагістраль з кафе і ресторанами. Складські приміщення перебудували у квартири, створили творчі підприємства. Саме так оживають вмираючі міста. Метою є пошук того, що робить місто важливим і привабливим для інвесторів. Це знову повертає людей до міста.
Тепер, разом з українськими менеджерами мистецтва, ми розробляємо концептуальні нотатки щодо Кодексу міст України. Це допоможе забезпечити важливий для міста чіткий стандарт та візуальний вигляд (вивіски, освітлення, вуличне обладнання, нові будівлі) тощо. Необхідно встановити норми проектування для всіх міст України, але на сьогодні лише деякі міста зробили це. Наприклад, Ужгород.
На вашу думку, що необхідно змінити в українських містах?
Як приклад я буду використовувати Харків, це дуже цікаве місто. У мене склалося враження, що це місто має великий потенціал і креативність, але йому не вистачає спільних зусиль, де б фахівці працювали разом, незважаючи на їх розбіжності.
Саме це відрізняє пострадянські країни від країн ЄС. У країнах ЄС, конкуруючі організації часто працюють разом. Наприклад, ліва і права преса може працювати разом як об’єднана  преса. «Панамський архів» був результатом масованої співпраці лівих і правих ЗМІ з усього світу. Коли був змінений закон про мовлення, всі засоби масової інформації виступили разом. Тут ЗМІ ще й досі розрізнені та не мають довіри.
У Харкові існує більше 13 різних театрів. Вони працюють незалежно один від одного, але вважаються суперниками, навіть якщо всі вони пропонують різний продукт і досвід. Вони не співпрацюють, і я вважаю це їх основна слабкість. Якби вони працювали разом, вони б підвищили свій потенціал.
У Харкові був збудований перший кінотеатр у Радянському Союзі. Це головний хіп-хоп центр усієї Європи. Там є єдина програма сучасного мистецтва університетського рівня і дивовижний дизайн-центр в KhudProm (Харківська державна академія дизайну і мистецтв). Найперші сучасні українські будівлі були збудовані у Харкові; Держпром є другою найважливішою будівлею в Україні після оперного театру в Одесі. Якщо б  західноєвропейське місто мало такі ресурси, воно б просувало їх шляхом співпраці.
Я вважаю Харків містом майбутнього, але довіра до нього підірвана. Мене дійсно засмучує, що люди чекають на якийсь чудовий день, коли все суспільство буде блискуче працювати, всі люди будуть чесні і багаті. Цей день ніколи не настане. Тож моя порада – починайте просто зараз, подолайте свої розбіжності і будуйте своє майбутнє.
Представники мистецтва повинні зібратися разом, щоб зробити Харків культурним і туристичним центром. Місто вже відоме у світі. Тут навчаються студенти з Африки та Китаю. Це міжнародне місто. Минулого року я побачив, що вся будівля Палацу України в Києві була вкрита великою рекламою міста Батумі. Чому б не Харкова?
Які ще складності є у розвитку культурного сектору України?
У вас і досі пострадянська структура. У радянській моделі, партія контролювала творчу діяльність і вирішувала, що випускати. Вона також контролювала продаж. Це давало помилкове враження, що творчі люди відділені від суспільства. Вони  або наркомани або неймовірно відомі та існують поза економічним ланцюгом. В Європі, ми не поділяємо цю точку зору. Тут кожен, починаючи з Паваротті, закінчуючи Пікассо, є частиною економічного ланцюжка.
Міністерства не повинні бути зосереджені на виплаті заробітної плати співробітникам театру, натомість вони мають сконцентруватись на розвитку та просуванні української продукції, консультуванні компаній щодо експорту, або на введенні податкових пільг. Багато європейських міністерств зосереджені саме на цьому.
Що б ви порадили людям, які бажають працювати в сфері культури?
В першу чергу – отримати базові навички. Перш, ніж розробляти творчі проекти або до використовувати інноваційні підходи, переконайтеся, що ви знаєте, як складати бюджет. Мати навички, бути професіоналом, і вміти організувати роботу людей – це основне.
Що стосується творчої складової, я гадаю, що всі ми креативні і повинні бути креативними. Це єдиний спосіб вижити в майбутньому, чи то бухгалтер чи поліцейський, – без творчості, усіх нас замінять машини.
Що б Ви порадили новачкам, які навчаються культурному менеджменту?
Книга Девіда Періша про креативний менеджмент, під назвою «Футболки та костюми», дає уроки менеджменту на основі реальних історій людей, які працюють у творчому секторі.
Наша програма передбачає семінари для культурних лідерів, аби підштовхнути їх до реалізації свого потенціалу. Багато інших корисних порад, онлайн курсів і попередніх переглядів, можна знайти на нашому сайті: www.culturepartnership.eu