“Доводити правильність європейського вибору найкраще через економіку”

Від Харкова лише 60 кілометрів до російського кордону і близько тисячі – до меж Євросоюзу. Звичайно, це позначається на геополітичних преференціях людей та багато років визначало зовнішньоторговельну орієнтованість місцевого бізнесу. Однак нинішні часи потребують змін. Про деякі з них говоримо з президентом харківської Асоціації приватних роботодавців та учасником  об’єднання “Team Europe” Олексадром Чумаком.

харків -шумак

17 березня Комісар ЄС з питань з гуманітарної допомоги та ситуацій кризового врегулювання Христос Стиліанідес і голова Представництва Євросоюзу Ян Томбінський анонсували відкриття  у Харкові Центру підтримки малого і середнього бізнесу.  Якої саме підтримки він потребує, насамперед в контексті використання можливостей вільної торгівлі з ЄС?

Насамперед місцевим органам самоуправління потрібно більше уваги приділяти малому та середньому бізнесу. На жаль, зараз не працює Регіональна рада підприємців, бо її створено за радянським принципом з фактично призначенням учасників. Наша Коаліція малого і середнього бізнесу не цікавить ні міську, ні обласну владу. Можливо, тому що  головний  нинішній пріоритет в Харківській області на сьогодні – збереження мирної ситуації, щоб сюди не прийшла  війна з Донбасу. Тому до підприємництва черга не доходить. Як би там не було, а останні два роки ніяких заходів, зустрічей, та уваги. Ми в очікуванні цього і готові співробітничати.

Адже допомога влади потрібна в тому числі й для сприяння харківському бізнесу виходу на ринки Євросоюзу. Треба роз’яснювати переваги,  сприяти  бізнесу в переході на технічні регламенти ЄС, адже без цього вийти на його ринок неможливо. Важливою є допомога у пошуку партнерів у Євросоюзі. Зокрема й тих,  які готові йти на наш регіональний ринок і співробітничати з бізнесом тут.  Дуже важливий момент – це інвестиції та доступні фінанси. Існуючі на сьогодні в Україні кредитні програми є надто дорогими для малого і середнього бізнесу.  Нема сенсу брати гроші на розвиток підприємств, впрягаючись при цьому в кредитну кабалу.

Чи існують навіть за такої ситуації приклади успішного виходу харківських підприємств на ринок ЄС?

Звичайно, насамперед це ІТ-галузь. Недавно бачив аналітику, згідно з якою сфера українського ІТ-аутсортингу є найсильнішою в Європі. Ці компанії завжди були орієнтованими на роботу з замовником з-за кордону, тому ЄС їх перший і головний пріоритет.

Гарним прикладом і лідерами в Європі  є компанії Brig та Grand Marine, які виробляють надувні човни. Якщо говорити про використання можливостей асоціації, то є у нас підприємство з виробництва водопроводної арматури, фільтрів, кранів, яке нині переорієнтувалося з російського споживача на європейського. Відкрили офіс у Польщі, абсолютно нормально там працюють. Найголовнішим і найважчим було для них перейти на технічні регламенти ЄС.  Це загальна проблема. Адже багато наших підприємств, орієнтованих на пострадянський ринок, працювали за технічними умовами радянських ГОСТів.

Цікаво, як у далекому від «великої води»  Харкові можуть виникнути такі компанії, як загадані вами Brig та Grand Marine?

Феномен полягає у системності підходу. До того ж, компанію Brig створено колишніми військовими – авіаційними спеціалістами. Зараз у  компаній  вистачає європейських замовників, немає проблем з доставкою продукції до морів-океанів. Компанії чудово себе почувають і розвиваєються.

Журналісти, що пишуть про зону вільної торгівлі між ЄС та Україною, скаржаться на закритість успішних українських компаній. Бізнесмени часто не хочуть розповідати про себе.

Це  справді є. Бізнес просто боїться надмірної уваги з боку держави, адже її підхід є агресивно-фіскальним. Успішний бізнес потрапляє у нас  в поле зору податкових органів, які намагаються частіше відвідувати такі підприємства. І другий ризик – рейдерство, яке особливо зросло в  Україні за останні десять років. Успішні  компанії бояться бути максимально публічними,  щоб не привернути увагу нечистих на руку дільців, які можуть елементарно «відтиснути» бізнес.

Аби послабити такі ризики,  треба у першому випадку максимально відлучити державу від регулювання господарської діяльності. Державна політика має стати ліберальнішою. Держава повинна також краще захищати бізнес від рейдерських посягань. А ще важливою тут є  діяльність бізнес-асоціацій.

Що  і як мало би бути донесено до населення Харкова та області для кращого розуміння переваг і перспективи європейської інтеграції, в тому числі й  до бізнесу?

Потрібен обмін позитивними практиками. Представники  компаній, яким вдалося вийти на ринок ЄС, мають ділитися своїм досвідом і популяризувати цю можливість.  Їхній досвід може допомогти іншим компаніям зробити цей процес швидшим і менш затратним.

До процесу публічної дискусії мають залучатися бізнес-асоціації, які зацікавлені в розвитку своїх членів через вихід на ринки ЄС.

Потрібна також  активна участь місцевих органів самоуправління. Бо сьогодні підхід держави до розвитку підприємництва  залишається «постсовковим». У нас навіть у деяких програмах популяризація підприємництва покладається, як не дивно, на податкову, пенсійний фонд,  центри зайнятості. Це парадокс, бо залучати треба тих, хто має успішний досвід розвитку бізнесу – самих підприємців.

За цими трьома напрямками треба працювати. Бізнес також зацікавлений у дискусії. Харківські підприємці були дуже зав’язані на Росії, і можуть компенсувати втрати того ринку за допомогою споживачів із ЄС.

Тобто, найдієвішими є бізнесові, матеріальні аргументи на користь асоціації з ЄС?

Звичайно. Саме через економіку найкраще доводити правильність  європейського вибору. Показувати на цифрах, що через вихід на ринок ЄС можна компенсувати втрату російського. Бо європейський в три-чотири рази більший за нього і з набагато вищою купівельною спроможністю споживачів.

Але поки що третина експорту Харківщини припадає на Росію?

Поки що так. Бізнесу все ще важко переорієнтовуватися, насамперед  середньому і вище середнього. Малий –  наймобільніший, він швидше пристосовується до зовнішніх умов.

Наскільки великою перешкодою для розвитку торгівлі з Євросоюзом є географічне положення Харкова?

Це дуже велика перешкода. В ситуації війни з Росією Харків став тупиковою точкою. Раніше через місто йшов потік товарів та послуг з Росії до Євросоюзу. Сьогодні потік обмілів. Це дуже відчули ринки, особливо  «Барабашово». Проблему можна вирішити  збільшенням експорту в Європу. Потенціал для цього є.  Крім ІТ-бізнесу  –  фермерство, виробництво взуття і одягу. Третина всього взуття, яке виробляється в Україні – харківське.  Якщо виробники триматимуть належну якість, їхню продукцію з задоволенням купуватимуть в ЄС. Те ж стосується одягу.

Ви згадали фермерів.  ЄС в рамках деяких  його проектів сприяє створенню  сільгоспкооперативів, однак стикається із проблемою недовіри з боку селян, бо  в людей виникають асоціації з колгоспами.

Як не дивно,  в 1990-ті роки сільське господарство на Харківщині розвивалося саме через сільськогосподарські  кооперативи. І сьогодні ідея створення їх на базі приватних домогосподарств є дуже привабливою. Кооперативи могли би об’єднувати людей, які перебувають досить далеко від Харкова. Хтось вирощує зелень, хтось помідори чи огірки – але продати це не можуть, бо дорого довезти до обласного центру. Та якщо об’єднаються, то логістика набагато спроститься. Звичайно, люди  з пострадянським мисленням  бачать в цьому якийсь аналог колгоспів,  виникає несприйняття. Треба працювати в цьому напрямку і пояснювати. Харківщина має величезні земельний фонд та людський потенціал в селах. Але люди там сьогодні без роботи, а створення таких кооперативів вирішило би проблеми як працевлаштування, так і покращення інфраструктури маленьких сіл і селищ.