Природні союзники: як співпрацюють Євросоюз та український громадський сектор

Цілком очевидною у нинішній непростій ситуації, що склалася в Україні, є потреба у взаємодії Європейського Союзу та українського громадянського суспільства. Як справи з цим зараз, що може слугувати прикладами належного співробітництва, що можна було би робити ще краще – про це розмірковують представники українського громадського сектору та Євросоюзу.

civil society

 

Давід Стулік, прес-аташе Представництва ЄС в Україні:

stulikМи завжди взаємодіяли з громадськими організаціями. ЄС допомагає громадянам України, але через уряд, який є головним бенефеціаром цієї допомоги. З громадянським суспільством ми співпрацюємо, адже хочемо мати альтернативну інформацію чи пояснення дій уряду. Від громадських організацій часто чуємо те, що офіційні представники нам не говорять. Зараз ми спостерігаємо зміцнення громадянського суспільства в Україні. Цей процес стартував ще під час Майдану. Міцніша роль громадянського суспільства викликана, зокрема, слабкістю державних інституцій, через що громадянам самим доводиться виконувати певні обов’язки держави.

Останній приклад такої корисної взаємодії між нами – це просування змін, спрямованих на боротьбу з корупцією. Цілі та інтереси українського суспільства тут цілком співпадають із цілями ЄС. Тому для нас є природною співпраця з організаціями, які протидіють хабарництву.

Громадські організації першими почали організовувати допомогу переселенцям, і ми теж через них надавали таку допомогу на місцях. Інший приклад – інформаційна політика. На початку конфлікту на сході в цій сфері активно працювали в основному громадські ініціативи, які ініціювали Український медіа центр, Stop Fake. В звичайних умовах це робить держава, але тут – громадськість. Ці ініціативи ми теж підтримували, і продовжуємо це робити. Наприклад, наші колеги в Брюсселі дуже тісно співпрацюють зі Stop Fake, ми отримуємо від них інформацію, опрацьовуємо її.

Ми також запустили кілька грантових програм, в рамках яких громадські організації відстежують виконання зобов’язань України перед ЄС. Посилюємо спроможність громадян тримати уряд та державу під контролем. Наприклад, в рамках Контракту на розбудову держави саме на це спрямовано відповідний компонент з бюджетом в сім мільйонів євро.

Костянтин Квурт, голова правління ГО “Інтерньюз-Україна”

kvurtВзаємодія українського громадянського суспільства з ЄС завжди на часі, тому що нам потрібні союзники. Станом на зараз держава перебуває в тяжкій ситуації. Ця тяжкість з одного боку фінансова, але здебільшого вона ментальна, адже йдеться про якість політики. Якість української політики є низькою.

Абсолютна більшість прогресивних думок завжди приходили на цю територію із Заходу. Зараз провідниками цих прогресивних думок є громадянське суспільство. А відбувається це тому, що наша суспільна модель є глибоко хворою. Все залежить від великих індустрій, олігархів, від тих, хто має гроші тут і зараз. А громадянське суспільство може конкурувати лише ідеями. Та коли є ідеї, а немає грошей, тобі потрібні принаймні надійні союзники. Європейський Союз є таким нашим союзником у справі реформування країни для того, щоб вона стала сучасною.

Гарним прикладом такої взаємодії є, зокрема, нова ініціатива Team Europe. Станом на зараз існує брак інформації про реформи, про те, що буде з українськими підприємствами в умовах, коли Росія закриває свої ринки. Євросоюз допомагає українським експертам сформуватися, зорганізуватися, напрацьовувати продуктивні зв’язки з українськими засобами масової інформації.

Володимир Купрій, виконавчий директор Творчого центру ТЦК:

kupriyРазом із традиційною грантовою підтримкою цілком логічним є намагання ЄС посилено взаємодіяти з організаціями громадянського суспільства в процесі імплементації Угоди про асоціацію та виконання інших зобов’язань з реформування. ЄС хоче мати різні точки зору в цьому – не лише влади, а й тих, кого реформи стосуються. Адже організації громадянського суспільства покликані, серед іншого, здійснювати зовнішній моніторинг дій влади з тим, щоб вчасно надавати зворотній зв’язок і виправляти хибний курс. Або позбавлятися негарних речей, як то корупція, зловживання і т.д.

Нинішній рівень комунікації інститутів ЄС та українських організацій цілком адекватний ситуації та забезпечує, щоб голос громадянського суспільства був вагомий і почутий стороною, яка ухвалює рішення. Звісно, форми діалогу можна вдосконалювати, завжди хочеться краще та по-іншому. Проте і нинішній діалог має непогані результати. Зокрема, під час підготовки нового Закону про державну службу, експерти ЄС працювали досить щільно з експертами з організацій громадянського суспільства. До речі, в одній команді з представниками Нацдержслужби. Дискусії, обговорення, надання різних точок зору допомагали випрацювати максимально прийнятні варіанти. Фактично законопроект, який тепер є законом, став спільним надбанням влади, експертів ЄС та українського громадського експертного середовища. Така спільна робота була потужним фактором у просуванні законопроекту, ухваленню якого чинили шалений опір.

При цьому треба зауважити, що така взаємодія потребує відповідної готовності, спроможності та наявності фахових знань у самих організацій громадянського суспільства. Якщо вони хочуть впливати, то мають демонструвати належний рівень експертизи і готовності працювати за певними стандартами.На жаль, це ще не всім вдається. Іншим актуальним питанням є готовність наших організацій домовлятися між собою і виходити на діалог з ЄС з угодженою позицією. Чи, принаймні не діяти за принципом, що моя думка найголовніша і єдино правильна. Разом з тим, і Євросоюз має розуміти ландшафт українського громадського сектору . Варто брати до уваги значну строкатість наших організацій, а також відсутність ефективних спільних платформ за секторами політики. Винятками є Реанімаційний пакет реформ та Громадянська платформа «Нова країна».