Вільна торгівля і квоти: міфи та реалії

Наявність в Угоді про асоціацію квот на експорт деяких видів продукції часто стає предметом невірного трактування або ж і спекуляцій. Через недостатню обізнаність з питанням медіа часто подають квотування як зафіксоване в угоді обмеження українського експорту до ЄС. Свого часу активно спекулювали на цьому противники підписання УА, в тому числі російські. Дивно, але нині можна почути щось подібне і від деяких українських виробників. Що ж насправді означають квоти – про це йдеться в поширеному Представництвом ЄС в Україні детальному коментарі.

квоти

Перше. Якщо зона вільної торгівлі передбачає так звані “тарифні квоти” для певної кількості сільськогосподарської продукції, то потрібно чітко розуміти, який саме до чого це призводить. Перед тим, як Угода про асоціацію набула чинності, українські експортери до ЄС мали сплачувати мито уже від першої експортованої тонни. Наразі ж можуть здійснювати безмитний експорт своєї продукції – але до певної межі, встановленої квотою.

Тобто навіть попри те, що квота встановлює певні межі для певних товарів, вона насправді відкриває для них ринок ЄС, а не вводить додаткові обмеження.

Окрім того, тарифне квотування не передбачає жодних обмежень щодо загальної кількості експортованих продуктів. Адже експорт, який перевищив квоту, залишається можливим – просто за нього треба сплачувати мито.

Це, власне, і є причиною, чому 2015 року Україна експортувала певні продукти в обсягах, більших від обсягу квот (зокрема, такі, як мед, сік або оброблені помідори).

Друге. Для більшості з 36 категорій продуктів, які підпадають під дію квот, наразі ці квоти ще не покриті.  Просто тому, що українська продукція поки не відповідає багатьом санітарним і фітосанітарним стандартам, і українські компанії не можуть наразі експортувати цю продукцію до ЄС. Отож замість того, аби звинувачувати Євросоюз і просити про запровадження додаткових квот, українські компанії радше мають лобіювати в уряді застосування тієї частини ЗВТ, яка стосується санітарних і фітосанітарних норм.

Третє. Квоти стосуються тільки сільськогосподарського експорту. А говорячи про ЗВТ, було би помилкою концентруватися лише на сільському господарстві. Адже режим вільної торгівлі стосується не лише квот і тарифів на імпорт сільськогосподарської продукції. Вона відкриває ринок для усіх потенційних експортерів з України до ЄС; від цього мають отримати користь сотні українських виробників, які вже здійснюють свій експорт до Євросоюзу або можуть це робити найближчим часом.

Звичайно, Україна є потужною сільськогосподарською країною, однак її потенціал значно ширший, ніж аграрний сектор. Вже у 2014 році експорт сільськогосподарської продукції до ЄС становив лише трохи більше чверті від загального українського експорту до Євросоюзу (28,7%).

Якщо робити занадто великий наголос на такій продукції, то можна оминути увагою ширшу картину.

Четверте. Дехто вдається до тверджень, що Україна відкриває свої ринки у той час, як ЄС цього не робить, спотворює реальну картину.

Насправді відбувається абсолютно протилежне. З урахуванням часу, потрібного для адапатції українських виробників до зростання конкуренції з ЄС, зону вільної торгівлі зробили асиметричною. І ця асиметрія – на користь українським виробникам. Євросоюз відкриває свої ринки набагато швидше, аніж Україна свій.

Насправді, більшість українських товарів може продаватися у безмитний спосіб на ринку ЄС від квітня 2014 року – коли Євросоюз вирішив пришвидшити набуття чинності Угодою про асоціацію та односторонньо відкрив свій ринок відповідно до положень УА. Своєю чергою, зменшення тарифів з українського боку є дуже поступовим і може тривати до десяти років.

П’яте. ЗВТ охоплює не лише питання торгівлі сільськогосподарською продукцією, квот і тарифів, але й виходить за рамки питань торгівлі.

Угода передбачає здійснення реформ у низці сфер української економіки, які стосуються, зокрема, правил конкуренції, державних закупівель, інтелектуальної власності, послуг, фінансового сектора тощо.

Справжнє впровадження їх українською владою поліпшить конкурентоздатність українського бізнесу (великого і малого) і заохотить іноземні інвестиції. Для реалізації цих реформ потрібен час і політична воля, адже зміни не відбудуться зненацька. Однак вони є для України реальним фактором, який змінить правила гри.