Новий закон передбачає «європеїзацію» ринку газу в Україні. Що може перешкодити?

1 жовтня набув чинності Закон України «Про ринок природного газу». Це є частиною зобов’язань України з приведення національного законодавства у відповідність до Третього енергетичного пакету – зокрема, імплементації Директиви 2009/73/ЄС Європейського Парламенту та Ради Євросоюзу стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу та Регламенту 715/2009 Європарламенту та Ради про умови доступу до мереж передачі природного газу. Що дасть ухвалення закону українським споживачам і які проблеми можуть бути з його імплементацією – про це ми запитали у експертів.

 

Фото AFP
Фото AFP

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»:

gonchar

В ідеалі, імплементація закону «Про ринок природного газу» у відповідності до Третього енергопакету призведе до появи конкурентного ринку газу в Україні. Він функціонуватиме за тим же принципом, що і в країнах ЄС. Тобто, кожен споживач матиме можливість обирати собі постачальника, і кожен постачальник зможе обирати коло споживачів.

Це означає відхід від існуючої моделі, коли, по суті, на ринку є один монопольний постачальник – «Нафтогаз України». Правила гри значною мірою диктує саме він, використовуючи механізми формального погодження через Національну комісію регулювання енергетики. Після імплементації закону він стане лише одним з гравців. Тобто, відбудеться поступовий перехід від природної монополії до конкурентного ринку, де буде багато постачальників. Звісно, вони не з’являться за день чи за рік. Їхня кількість буде збільшуватися поступово по мірі розвитку практичного механізму, за якого кожен споживач може обирати собі постачальника.

Зараз важливою є належна імплементація закону. Озвучують різні цифри, але загалом потрібно ухвалити до 300 підзаконних актів різного рівня і відомчої належності: відповідних постанов уряду, Національної комісії регулювання енергетики та комунальних послуг, а також корпоративних рішень. Загалом це доволі копітка робота, і вона потребуватиме часу.

Часто наші європейські партнери не розуміють усіх нюансів такої імплементації і вважають, що це може відбутися дуже швидко. Та цей процес не був швидкий навіть у ЄС. Там Третій енергопакет імплементували протягом п’яти років. Тому не варто очікувати, що, наприклад, з нового року все буде по-новому. Ми вступаємо в період трансформації, який точно триватиме кілька років. Базова річ, яку варто невідкладно ухвалити – це Мережевий кодекс. Він має важливе значення з точки зору реорганізації взаємин на рівні локальних газових мереж і їх відносин із кінцевими споживачами. Наразі, перш ніж споживач отримає газ, він має справу з облгазами. Це повинно бути змінено. Компанії, які хочуть реалізовувати газ кінцевим споживачам, мають отримати доступ до місцевих газорозподільчих мереж, які підпорядковуються облгазам. Щоб не було як зараз – монополізму облгазів у конкретно взятому регіоні.

Європейський досвід свідчить, що проблем може виникнути чимало. Не потрібно очікувати на безпроблемну трансформацію. Якщо говорити в контексті відносин Україна – ЄС, то наразі я вбачаю однією з фундаментальних проблем взаємини європейських компаній із «Газпромом». Це така собі вибухівка під імплементацією закону про природний газ – враховуючи те, що у Третьому енергопакеті передбачається механізм розмежування видів бізнесу (англ. unbundling – розділення різних напрямів діяльності однієї компанії). Тобто, видобуток, транспортування і реалізація газу розділяється в окремі види бізнесу, які є фінансово автономними. Але якщо зробити класичне розосередження функцій «Нафтогазу» і дочірня компанія Укртрансгаз стане абсолютно самостійною, отримуючи дохід виключно від транспортного тарифу, вона опиниться під загрозою банкрутства. Це може відбутися через те, що європейські компанії підписали угоду акціонерів з російським «Газпромом» про будівництво газопроводу «Північний потік-2». Вони захочуть повернути вкладені кошти, тому будуть прокачувати газ цим новим маршрутом в обхід України. Тим самим вони призведуть до зменшення транзиту через Україну.

Тож виходить дивна ситуація. З одного боку європейська сторона в особі Євросоюзу допомагає Україні реформуватися, а з іншого боку – корпоративна сторона ЄС діє Україні на шкоду. Бо ж як зможе існувати відмежований від основного бізнесу «Укратрансгаз», коли у нього зникає основна стаття надходжень: плата за послуги транзиту і зберігання газу для іноземних партнерів? Фактично тоді «Укртрансгаз» не просто матиме нульову рентабельність, він стане колосально збитковим і не зможе економічно існувати. Тому я вважаю, що на сьогодні це основний зовнішній виклик успішної імплементації Третього енергопакету Україною.

А внутрішній виклик полягає у тому, що контрольований олігархами газовий сектор України буде чинити спротив імплементації закону про природний газ і намагатиметься модифікувати схеми продажу газу через підставні компанії з єдиними офшорним власником.

Роман Ніцович, керівник програм аналітичного центру DiXi group Energy:

nitzovichЦей закон встановлює принципово нові правила на ринку природного газу. За ними працюють в ЄС і споживачі, і постачальники. Закон є фактично виконанням відповідного зобов’язання України в рамках участі у Європейському енергетичному співтоваристві. Це мало бути зроблено на початку 2015 року, але процес затягнувся.

Практичне значення Закону в тому, що по завершенню перехідного періоду (попередньо він триватиме до середини 2017 року) будь-який споживач – в тому числі побутові споживачі та домогосподарства – матимуть змогу вільно обирати постачальника. Тобто, обирати між різними пропозиціями, в тому числі й ціновими. За рахунок цієї конкуренції споживач отримає кращі ціну та сервіс.

Зараз питання в завершеності формування необхідної законодавчої бази. Верховна Рада має ухвалити ще декілька законів для відповідності української законодавчої бази новому ринку газу. Мова йде про зміни до понад десяти законів і кодексів України, зокрема податкового і митного, які уможливлять вільні операції на ринку газу: експорт, імпорт тощо.

5 жовтня на засіданні Верховної Ради перший з цих основних законів було провалено. Потрібен час на те, щоб зареєструвати доопрацьовану версію і провести роботу з депутатським корпусом, аби ці закони таки ухвалили і ринок газу запрацював повною мірою.

Отже, має бути завершено ухвалення всього масиву законодавства і підзаконних актів. Наступним кроком буде реструктуризація НАК «Нафтогаз України»: визначення моделі, за якою його буде розділено, і, нарешті, початок процесу. Тоді буде створено незалежний оператор системи транспортування газу. Багато залежатиме від того, наскільки регіональні постачальники – облгази – виконуватимуть вимоги закону щодо розділення функцій постачання і розподілу газу, і як оператори регіональних мереж забезпечуватимуть вільний і недискримінаційний доступ до цих мереж.

Можливих проблем чимало. Реформи газового ринку можуть затягнутися, і це подовжить перехідний період. Є і політичний ризик – в силу певних політичних міркувань буде прийнято рішення про відміну тарифної реформи. Тобто, повернення до регульованих цін на газ для населення, що фактично суперечить тій моделі, яку пропонує закон про ринок газу.