В Україні затримується створення антикорупційних інституцій – експерт ЄС

Боротьба проти корупції є однією з найважливіших реформ, які Україна має реалізувати для зближення з ЄС. Вона є одним із ключових елементів Контракту з розбудови держави (пакету реформ, на реалізацію яких ЄС виділив Україні грант у розмірі 355 мільйонів євро). Кілька інших важливих речей, наприклад кількамільярдна макрофінансова допомога чи запровадження безвізового режиму, також залежать від досягнень у боротьбі проти корупції, наприклад від ефективності та незалежності нещодавно створеного Національного антикорупційного бюро та майбутнього Національного агентства з питань запобігання корупції.

6
Марія Стогова, керівник сектору боротьби проти корупції Представництва Європейського Союзу в Україні

Аби обговорити ситуацію в цій сфері, ми зустрілися з Марією Стоговою, керівником сектору боротьби проти корупції Представництва Європейського Союзу в Україні.

 

Україна зараз створює Національне антикорупційне бюро (НАБ). Який поступ у цій сфері?

Процес створення бюро перебуває на початковій стадії. Уже призначено голову цієї інституції та трьох заступників. Також зараз відбувається набір 100 слідчих та голів департаментів. Обрано також Громадську раду.

Але чи не здається Вам, що поступ надто повільний? Відповідний закон було ухвалено минулого року; зараз уже червень 2015 року, а Бюро все ще не працює.

Так, законодавчу базу для створення НАБ було ухвалено восени 2014 року – понад півроку тому. Були певні затримки у запуску процесу відбору голови цієї інституції. Я би не сказала, що прогрес повільний – я би радше говорила про певні затримки, які в ньому були.

Голову Бюро призначили, але антикорупційної прокуратури все ще не створено. Чи є там якийсь прогрес?

Справді, щоб забезпечити функціонування Національного антикорупційного бюро та почати розслідування, слід створити антикорупційну прокуратуру. У Верховну Раду вже подано проект поправок до процедури щодо відбору членів цієї інституції. Я сподіваюся, що відповідні законодавчі акти будуть ухвалені якнайшвидше, і затримок у створенні антикорупційного бюро вже не буде.

Якими є рекомендації ЄС до цієї процедури?

Одна з найважливіших речей для ЄС полягає в тому, що антикорупційна прокуратура має бути незалежною. Однак нинішній проект поправок до процедури відбору членів антикорупційної прокуратури встановлює таку процедуру: 5 членів призначає Верховна Рада, і 5 членів – Генеральна Прокуратура. Якщо взяти до уваги, що Генерального прокурора призначає Президент, і що коаліція у Верховній Раді також включає партію Президента, така процедура може призвести до слабкого балансу сил. Вона може створити ризик, що на антикорупційну прокуратуру може чинитися вплив. Я не кажу, що цей вплив буде неодмінно здійснюватися – але, без сумніву, ризик такого впливу існує.

Тому ЄС закликає український парламент знайти рішення, яке би дозволило цей ризик зменшити. Як саме ситуацію буде вирішено, є, звісно, справою України. Але важливо, щоб на це питання звернули увагу.

Зараз ми з Вами говоримо про незалежність цих антикорупційних органів від влади. А як забезпечити їхню незалежність від бізнесових інтересів, від олігархів?

Існують певні елементи, що підвищують незалежність Національного антикорупційного бюро: його службовці матимуть досить великі зарплати (аж до 60 тисяч гривень на місяць); законодавство чітко забороняє втручання в процес розслідувань. Звісно, ці запобіжники не можуть повністю гарантувати, що корупцію буде знищено і що ці службовці не будуть отримувати хабарів. Але в будь-якому разі ці запобіжники сприятимуть незалежності цих органів.

Якою є роль громадянського суспільства у цьому процесі?

Було відібрано Громадську раду Національного антикорупційного бюро. До неї входять 15 осіб. Троє з них братимуть участь у відборі слідчих та інших працівників. Вони також здійснюватимуть моніторинг за діяльністю Бюро.

Чи можна сказати, що у цьому процесі українська влада зараз більше співпрацює з громадянським суспільством?

Друга спроба відбору членів Громадської ради була добре організованою та прозорою. Але перша спроба була провальною: у процесі інтернет-голосування одна й та сама особа могла проголосувати кілька разів. На щастя, голова Національного антикорупційного бюро, пан Ситник, ухвалив мудре рішення і запустив процес голосування заново, виправивши недоліки. Він показав добрий приклад співпраці з громадянським суспільством, і конструктивно сприйняв критику, яка лунала від громадянського суспільства. Тому під час другої спроби було запроваджено більше запобіжників проти зловживання процедурою.

Але ситуація з Національним агентством з питань запобігання корупції є сьогодні дуже тривожною. Відбір представників неурядових організацій було організовано в спосіб, який громадськість багато критикувала, і який може негативно вплинути на кінцевий результат, а відтак на авторитет Агентства та рівень поваги до нього. Неурядові організації висловили своє занепокоєння; 10 червня вони організували брифінг, де пояснили деталі того, що відбулося. З приводу цієї ситуації Transparency International звернулася до суду. ЄС дуже багато уваги приділяє деталям, бо для Євросоюзу дуже важливо гарантувати незалежність нових органів. Адже це є передумовою надання Україні фінансової допомоги та запровадження безвізового режиму з ЄС.

Чи не здається Вам, що в деяких ситуаціях нинішня влада імітує практику влади часів Януковича, коли вона створювала залежні громадські ради, з “фейковими” організаціями та контрольованими рішеннями?

Представники громадянського суспільства, з якими Представництво Євросоюзу постійно тримає контакт, вважають, що саме це і відбулося в процесі відбору представників неурядових організацій до виборчої комісії Національного агентства з питань запобігання корупції. Існують спроби мати залежних членів комісії, що, звісно, загрожуватиме незалежності цього органу та дуже сильно зменшуватиме довіру всього українського суспільства до цієї інституції.

Давайте повернемося до функцій Агентства з питань запобігання корупції. Як, власне, воно перешкоджатиме корупції?

Агентство опікуватиметься деклараціями про статки державних службовців, а також питаннями конфлікту інтересів та процесом реалізації антикорупційної стратегії.

Але раніше держслужбовці уже подавали декларації доходів. У чому головна відмінність нових вимог?

Головна відмінність (її має запровадити Національне агентство з питань запобігання корупції, якого ще немає) полягає в тому, що ці декларації подаватимуться електронним, а не паперовим способом. Іншими словами, вони будуть відкриті для громадськості. Це дає можливість громадянському суспільству моніторити статки державних службовців. Буде значно простіше визначити, чи містяться в цих деклараціях якісь проблеми.

Що станеться, якщо Україна не виконає рекомендацій ЄС щодо цих антикорупційних питань?

Для України та її громадян дуже важливо, щоб і Національне антикорупційне бюро, і Антикорупційна прокуратура та Національне агентство з питань запобігання корупції були ефективними та незалежними. Надання фінансової допомоги від ЄС залежить від поступу України в дотриманні цих умов. Більше того, не лише програми фінансової допомоги, але й запровадження безвізового режиму залежать від поступу в цих реформах.

Чи можна сказати, що якщо Україна не забезпечить незалежність цих антикорупційних органів, безвізових режим з ЄС буде знову відкладено?

Існує технічний процес, в якому оцінюється поступ України у виконанні умов запровадження безвізового режиму. Але, без сумніву, якщо Україна не забезпечить незалежність антикорупційних органів, оцінка умов, пов’язаних з боротьбою проти корупції, буде негативною, і звіт ЄС говоритиме про те, що умови не виконані.

Як щодо макрофінансової допомоги?

Так само: вся наша фінансова допомога також залежить ефективної роботи та незалежності цих антикорупційних органів.

Якими є найкращі приклади протидії корупції в ЄС та його державах-членах, що можуть спрацювати в Україні?

Я з Естонії, тому я вірю в усе, що стосується електронного врядування та інтернет-технологій. Це шлях до зменшення корупції принаймні в адміністративних послугах; це можливість зробити їх прозорими, простими та небюрократичними.

Наприклад?

Наприклад, паспорти. Тут, в Україні, якщо вам потрібно подати документи на паспорт, ви витрачаєте півдня для того, аби кудись поїхати та заповнити необхідну форму. Потім ви маєте повернутися в паспортний стіл та отримати паспорт. Але мені, як громадянці Естонії, достатньо було, навіть перебуваючи в Києві, просто надіслати електронний запит про те, що я хочу отримати паспорт. Через два дні я отримала повідомлення на мою електронну скриньку, що мій паспорт готовий, і я можу його забрати. Натомість в Україні потрібно витрачати багато часу для заповнення всіляких паперових форм, для відвідування певних структур тощо. Я також бачила, як мої колеги з України витрачали півдня для подання податкової декларації. В Естонії це можна зробити через інтернет.

Створення антикорупційних органів є лише частиною більшої картини боротьби проти корупції. Адже потрібно зменшити можливості для корупційних дій, наприклад, зменшивши контролюючі чи наглядові функції держави. Чи здається Вам, що Україна здійснює якийсь прогрес у цій сфері?

Моніторинг реформ у цій сфері здійснюється Національною радою реформ. У неї є певна таблиця індикаторів; якщо ви подивитеся на цю таблицю, ви побачите, що, на жаль, досягнуто було небагато. Багато чого ще треба зробити. Дерегуляція є частиною цієї картини: деякі кроки були зроблені, але потрібно зробити більше.

Автор: Володимир Єрмоленко

Інтерв’ю опубліковано у співпраці з Європейською правдою