19 березня Верховна Рада ухвалила у другому читанні Закон України про суспільне телебачення і радіомовлення в Україні, таким чином запаливши зелене світло для створення суспільного мовника. Євросоюз послідовно підтримував ці кроки України. Нині питання нарешті перейшло в практичну площину. Про майбутнє суспільне мовлення ми говорили з Генеральним директором Національної телекомпанії України Зурабом Аласанією.
- Скільки часу потрібно, щоб завершити створення суспільного телебачення?
Сподіваюся, це ніколи не завершиться. Суспільне – це не просто мовлення, це суспільство і є. Ми маємо змінюватися разом із суспільством. Виховувати його, а суспільство – нас. Тобто, цей процес безкінечний. Щодо юридичних процедур, то їх розраховуємо завершити до кінця 2015-го.
- У тому числі перейти від державної форми власності до публічної?
Так. Як би ми не хотіли, дитину не народиш за два місяці, має пройти дев’ять. Так і тут. Юридичні процедури забирають час. Але це формально. Неформально ми вже є, рік працюємо. Поки що ми позбавлялися всього поганого – але це ще не створення доброго. Ми тільки починаємо його створювати.
- Як перетворити нинішню державну регіональну медіасистему на справжнє суспільне мовлення?
Спочатку потрібно об’єднати її з нами. З центру будуть лише ціннісні вказівки, нічого іншого. Як побудувати свою систему, вони вирішать самі. Що ми категорично вимагаємо – ніякої «джинси», замовних матеріалів. Радянська система має бути знищена, – я маю на увазі прислужництво місцевій владі. За цим ми наглядатимемо дуже жорстко.
- Створення суспільного мовлення багато років було ключовою темою дискусії між Україною і Євросоюзом. Чи отримує Перший національний допомогу від ЄС у створені суспільного мовлення зараз?
ЄС надавав величезну експертну допомогу і лобіював прийняття закону про суспільне мовлення. До другого читання не було певності, що закон буде прийнятий через великий опір Парламенту і регіональних ЗМІ. Саме тоді європейці надали свою тяжку артилерію: на всіх рівнях вони тиснули для прийняття закону. Тому вага європейських партнерів у його прийнятті дуже велика.
Тепер, коли стало зрозуміло, що суспільному мовленню в Україні бути, ЄС та інші міжнародні партнери готові надавати фінансову допомогу для модернізації обладнання телекомпаній.
- Як саме зараз відбувається процес створення суспільного мовника?
Нормально. Кожен тиждень зустрічаємося у робочих групах з усіма керівниками телеканалів. Включно з регіонів, які за бажання приєднуються до нас через скайп. Місцеві керівники досі не вірять, що це відбудеться. Вони були впевнені, що закон у другому читанні не пройде. Пройшов.
Це керівництво, яке звикло бути маленьким князьком, який має невеличкі гроші, але має і дах від місцевої влади. І та просто заплющує очі на те, що і як вони роблять. Тепер вони втрачають таку свободу, але в обмін отримують справжню, – ту, яка і має бути у журналіста: не залежати від влади чи від когось іншого. Поки що вони не дуже розуміють цю різницю.
- Чи відбувається заміна кадрів у зв’язку з такими процесами?
Навіть не починалася, бо в мене поки що немає на це повноважень. За два-три місяці з’являться (сміється). Але я не планую змінювати людей так, як я хочу.
Місцеве керівництво суспільного мовника буде обиратися громадою. Тобто, директора місцевої телекомпанії буде обирати саме вона і люди, які живуть у цьому місті. Поки що вони цього не знають – це стане для них сюрпризом.
Нам буде подано 4-5 кандидатур, які обере сама громадськість, місцеві колективи. Відбором серед них займатиметься компанія Ernst & Young. Її послуги оплачуються за рахунок гранту від Ради Європи та Академії Дойче Велле.
На місцевих телекомпаніях вже зараз є просто суперові люди. Та все ж у більшості застарілі кадри, ще з радянських часів.
- В якому форматі функціонуватиме суспільне мовлення?
Поки що починаємо з Першого національного – Перший UA. Він буде основним. Другим буде «Культура», яка зараз не має ліцензії на мовлення, але отримає її.
У законі прописано, що ми маємо надавати і розважальні програми, і ток-шоу, навіть політичні дебати. І ми вже їх робимо. На щастя, закон не приписує обсягів того чи іншого. Бо на державному телебаченні ми маємо робити стільки, скільки нам замовлять – а це просто вбиває мовлення. Якщо рейтинги якоїсь передачі невисокі, то треба щось міняти – але зараз ми не маємо таких повноважень.
- Контент суспільного мовлення визначатиметься аудиторією?
Це питаннячко. Я щойно повернувся з Японії. Запитував у керівництва їхнього суспільного мовника – що ви робите, коли люди кажуть: «Ця програма нам не подобається»? А іншим не подобається інша?
Мені відповіли: ми всіх слухаємо, зустрічаємося, вони пишуть і приходять. Але кінцевим суб’єктом ухвалення рішень є суспільний мовник. Люди обирають правління на чотири роки, і протягом цього часу ми вирішуємо, про що мовити.
- І на місцях так само кожне керівництво формуватиме свій контент?
Так. Принаймні, ми це спробуємо. Звісно, місцеві мовники не мають скільки контенту, щоб мовити 24 години. Я це точно знаю. Вони можуть мовити 3-4 години на добу, тому ми відкриваємо для них наші архіви. Місцеві мовники зможуть користуватися ними і заповнювати свій канал. Вони вироблятимуть так багато власного контенту, скільки зможуть. Ми залишаємо їх всі ліцензії, всі 24 години у них залишаються.
- Реформуючи Перший національний у напрямку суспільного мовлення, чи орієнтуєтеся ви на досвід якихось конкретних країн ЄС?
У Євросоюзі 79 суспільних мовників. Наприклад, у Німеччині два, і вони прекрасні. Я вже зрозумів, що неможливо знайти країну, з якої можна було би взяти точну кальку для України. Ми маємо дивитися на досвід інших країн, і вибирати звідти те, що нам підходить.
Фото надано телеканалом Перший національний.
