Експерт: Україна втричі скоротила імпорт газу

Складні відносини з Росією, традиційним газовим монополістом, спонукали Україну до зменшення імпорту газу за рахунок власного газовидобутку і заощадження.

mihaylo-gonchar_hromadske radio
Михайло Гончар, директор енергетичних програм Центру НОМОС

Про подальші перспективи власного газовидобутку, а також виклики та нові можливості, які відкриває перед Україною інтеграція до Європейського енергетичного співтовариства, наша розмова із Михайлом Гончаром, директором енергетичних програм Центру НОМОС. Він є одним із ініціаторів проекту, фінансованого ЄС, із підвищення прозорості української газовидобувної промисловості – «Незалежний моніторинг ресурсних і фінансових потоків від розробки традиційних і нетрадиційних вуглеводнів у рамках Угод про розподіл продукції».

У рамках Угоди про асоціацію та свого членства в Енергетичному співтоваристві Україна взяла на себе зобов’язання наближатися до норм і практик ЄС в енергетичній сфері. Що це означає для нас?

<<Буде створено механізм для конкуренції, коли споживачі можуть самі обирати товари за вигіднішими умовами >>

Це означає, що Україна має прийняти низку законодавчих та регулятивних актів, які випливають із Договору про заснування енергетичного співтовариства, до якого приєдналася Україна у лютому 2010 року. Він передбачає прийняття принаймні трьох основних законів: закон про ринок газу, закон про ринок електроенергії та закон про національного регулятора.

Закон про ринок газу було прийнято у 2010 році, однак він дещо застарілий: він не містить положень Третього енергопакету. Тепер розроблений новий законопроект, який охоплює Другий і Третій енергопакети. Він буде прийнятий найближчим часом.

Що ці енегропакети означають для українців?

Реалізація цього законодавства в Україні, як це було в інших державах-членах ЄС в минулому, зробить енергетичний сектор України прозорим і подібним на європейський. Українські споживачі зможуть самі обирати свого енергопостачальника за вигіднішими умовами, а енергопостачальники зможуть обирати коло своїх споживачів. Тобто, буде створено механізм для конкуренції.

Коли цей механізм запрацює в Україні?

Звичайно, упродовж імплементації цих законів буде перехідний період. Не можна очікувати, що це трапиться за один день. Проблема полягає в тому, що ці три закони мали би прийматися одним пакетом. Натомість, їх приймають окремо, і це створює певні процедурні перешкоди.

<<Ідея полягає в розбудові механізмів громадянського контролю над прибутками від видобутку газу і спрямування їх на суспільно-корисні справи >>

На що спрямований Ваш проект?

Це спільний проект Центру НОМОС і Київського міжнародного енергетичного клубу (Q-Club). Ми розпочали його в 2013 році, отримавши грант Єврокомісії у розмірі 200 тисяч євро. Проект спрямований на встановлення системи незалежного моніторингу ресурсів і фінансів, пов’язаних із проектами газовидобутку в рамках Угод про розподіл продукції.

Іншими словами, ідея полягає в розбудові механізмів громадянського контролю над прибутками від видобутку газу і спрямуванні їх на суспільно-корисні справи. Сьогодні всі бюджетні доходи від газовидобутку надходять до центрального бюджету. Але території, на яких видобувають газ, зазвичай не мають зиску від такої діяльності та не отримують кошти на боротьбу з екологічними проблемами, що виникають від добування газу.

Наша команда розробила алгоритм розподілу податків від газовидобутку на місцевому рівні. У цій ідеї ми покладалися на Конституцію України, яка містить положення, що українські ресурси належать народу України. Тому ми пропонуємо створити Національний фонд розвитку, до якого будуть надходити податки від газовидобутку та розподілятимуться на суспільно-корисні справи. Наприклад, для проектів з навколишнього середовища.

Коли така ідея може бути втілена в життя в Україні?

Звичайно, наша пропозиція не може бути втілена одразу. Російська агресія викликала спад газовидобувної промисловості України. Багато інвесторів покинули ринок України через ризики, пов’язані з конфліктом на сході. Однак, ми створюємо платформу для національної дискусії. Навіть коли Норвегія створювала свій національний фонд розвитку, на це пішло сім років від самої ідеї і обговорень до моменту реалізації.

Сьогодні наша головна ціль полягає в створенні засад для дискусій і покращення. Ми презентували громадськості концепцію законопроекту про Національний фонд розвитку, яка буде основою майбутнього законодавства.

Чи має Україна потенціал зменшити залежність від російського газу через розвиток свого газовидобування?

Так, Україна може збільшити власний газовидобуток на 3-3,5 млрд. куб. метрів до 2020 року на додачу до сьогоднішніх 20,5 млрд. куб. метрів. За іншими підрахунками власний газовидобуток можна збільшити на 5-6 млрд. куб. метрів.

У 2014 році Україна імпортувала безпрецедентно малий об’єм російського газу – лише 14,5 млрд. куб. метрів, що складає одну третю українського імпорту п’ять-шість років тому.

Із чим пов’язана така зміна в імпорті газу?

<<У 2014 році Україна почала видобувати газу більше, ніж імпортувати >>

Ця зміна відбулася за рахунок економії, реверсу газу та, на жаль, зупинення частини газоміської промисловості у зв’язку з російською агресією.

Інша причина полягає в тому, що у 2014 році Україна почала видобувати газу більше, ніж імпортувати. Загалом, ми імпортували 19,6 млрд. куб. метрів природного газу, з яких 14,5 млрд. куб. метрів було імпортовано з Росії та 5,1 млрд. куб. метрів реверсом з країн Європейського Союзу. Разом з тим, Україна сама видобула 20,5 млрд. куб. метрів. Кожні минулі десять років Україна видобувала однаковий обсяг газу, але споживала 73-76 млрд. куб. метрів на рік.

Які зараз існують виклики для України в розвитку власного газовидобування?

<<Інвестори скоротять інвестиції у газовий сектор України >>

Головним викликом сьогодні є високі ставки рентної плати за користування надрами, які були прийняті Верховною Радою. Усі приватні інвестори заявляють про зупинення інвестицій у галузь за такими умовами. На сьогодні, максимально висока процентна ставка на видобуток газу становить 70%, у той час як минулого року вона становила 55%. Тому інвестори скоротять інвестиції у газовий сектор України. Це спричинить скорочення газовидобутку у найближчі роки, якщо українські депутати не внесуть поправки до чинного закону. Однак, проблема полягає також в тому, що держава втратила довіру інвесторів.

Які перспективи розвитку нетрадиційного видобутку вуглеводнів в Україні? Як нинішня війна впливає на ці перспективи?

На це питання зараз тяжко дати відповіді, тому що великі проекти з видобутку вуглеводнів у Чорному морі були скасовані через анексію Криму Росією. Інший проект на сході України заморожений через військові дії у цій місцевості.

Чи має Україна можливості інтегрувати свою газотранспортну систему до енергетичної системи ЄС?

Так. Зараз відкрите вікно можливостей для України у зв’язку з підписанням Угоди про асоціацію та приєднанням до Європейського енергетичного співтовариства. Згідно статті 284 Угоди про асоціацію, Україна та ЄС зобов’язані співпрацювати в енергетичному секторі в процесі розробки своїх стратегій і політики.

Це означає, що ЄС буде розглядати потенціал українських газосховищ і газотранспортної системи на користь українських і європейських споживачів. Сьогодні близько половини газосховищ України незадіяні, тому Україні було б вигідно здавати їх в оренду.

Якою є Ваша думка про підвищення тарифів на комунальні послуги, зокрема на газ і електроенергію?

<<Уряд і монополіст Нафтогаз мають діяти прозоро та будувати довіру між споживачами і компаніями, які займаються видобутком >>

Як споживача, негативна [сміється]. Очевидно, що це непопулярний, але необхідний крок. Багато президентів і урядів довгий час уникали цього кроку, і тепер суспільство за це розплачується.

Якби тарифи підвищували поступово, це не мало би такого шокового ефекту. Але політики використовували соцпопулізм, який перешкоджав інвестиціям для збільшення газовидобутку. Компанія, яка займається газовидобутком вуглеводнів, змушена була продавати газ населенню практично за собівартістю. Тому тепер ця практика змінюється шляхом підвищення тарифів.

Зараз найважливіше, щоб уряд і монополіст Нафтогаз діяли прозоро та будували довіру між споживачами і компаніями, які займаються газовидобутком.

Фото: uacrisis.org