Експерт: Стандарти ЄС відкриють світові ринки для України

У той час, коли війна на сході України йде повним ходом, Українські виробники протистоять економічному виклику. Зменшення експорту до Росії зробило вихід на ринок ЄС як ніколи актуальним.

Lambert_1 - Копія
Йоахім Ламберт, експерт ЄС з питань законодавства у сфері технічних регламентів та стандартизації

Як Україні краще зрозуміти складні правила ЄС? Як скористатись новими ринковими перспективами та торгівлею на рівних умовах з європейськими компаніями?

Ці питання ми обговорили з Йоахімом Ламбертом, експертом ЄС з питань законодавства у сфері технічних регламентів та стандартизації, який зараз працює над проектом ЄС по усуненню технічних бар’єрів у торгівлі між Україною та ЄС, а також Стефаносом Іоакеімідісом, керівником цього проекту.

Українські виробники втрачають російський ринок. З іншого боку, ЄС в односторонньому порядку відкрив свій ринок для українських виробників. Але точиться багато розмов про те, що торгівельні бар’єри все ж існують. Що це за бар’єри?

Я вважаю, що найголовнішим бар’єром є незнання українських виробників про так званий «новий європейський підхід», тобто гармонізацію технічних регламентів в Європейському Союзі, який було прийнято в середині 1980х років. Завдяки цьому підходу регуляторна система ЄС є більш гнучкою та сприятливою для інновацій. Багато виробників не знають принципів «нового підходу» та різних його елементів, таких як директиви, роль гармонізованих європейських стандартів, процедури оцінки відповідності, значення декларації про відповідність та роль так званих уповноважених органів.

Українські виробники очікують, що якийсь чиновник буде їх перевіряти, однак «новий підхід» покладає відповідальність за товар на виробника. Українські виробники часто не знають як або навіщо готувати декларацію про відповідність, коли звертатись до уповноваженого органу ЄС, або хто здійснює оцінку відповідності (оцінку продукту на відповідність технічним регламентам ЄС).

Хто такі уповноважені органи?

Це інституції, які мають право та можливість здійснювати тестування і нагляд за підготовкою документів, пов’язаних з продуктом.

Як працюють такі уповноважені органи в ЄС?

Вони працюють по галузям. Вони призначаються країнами-членами ЄС, які повідомляють Єврокомісію про те, які організації на їхню думку відповідають всім критеріям уповноваженого органу в окремій галузі. Кожен виробник сам вирішує до якого уповноваженого органу звернутись за процедурами оцінки відповідності, якщо цей продукт потребує оцінки. Виробник може обирати уповноважений орган у будь-якій країні ЄС – Польщі, Німеччині, Франції – будь-де. Єврокомісія має список уповноважених органів (база даних NANDO), до якого можуть звертатися виробники.

Ви кажете, що українські виробники часто необізнані в таки процедурах. Як вони можуть отримати цю інформацію?

В принципі, ця інформація поширюється призначеними органами в Україні. Вони розташовані в великих містах і можуть надати інформацію виробникам. В Україні навіть є офіси уповноважених органів, які можуть надавати консультації виробникам і допомагати налагоджувати зв’язок з уповноваженими органами в країнах ЄС.

Деякі українські органи вже налагодили зв’язки з європейськими уповноваженими органами і можуть допомогти виробникам розібратися в процедурах оцінки відповідності. Я вважаю, що така допомога є необхідною. Адже система часто видається надто складною для компаній, особливо для малого бізнесу, щоб орієнтуватись у ній самостійно без допомоги. Компанії часто не мають достатньо співробітників, які б заглибились у це питання, тому потрібен супровід.

Ваш проект передбачає такий супровід?

Так, ми будемо публікувати таку інформацію на нашому веб-сайті, а також випускатимемо брошури з порадами експорту механізмів до ЄС та інші публікації.

Якщо виробник виготовляє товар у відповідності з існуючими українськими стандартами, чи він/вона повинні будуть перейти на стандарти ЄС? Або ж, якщо українські стандарти є аналогічними до європейських, чи в такому разі вони зможуть експортувати свої продукти без прийняття європейських стандартів?

Це гарне зауваження. Принцип «нового підходу» полягає в тому, що виробники самі можуть обирати метод відповідності до вимог ЄС. Їхня продукція має відповідати вимогам певних технічних регламентів, але вони можуть самостійно обирати, як саме їм відповідати.

Це велика перевага європейської системи, оскільки вона сприяє інноваціям. Якщо виробник хоче розробити кардинально новий продукт, він може це зробити, не будучи обмеженим правилами. Але тут є виклик, оскільки він повинен продемонструвати відповідність свого продукту основним вимогам здоров’я та безпеки. З іншого боку, якщо він приймає гармонізовані стандарти, які включають в себе всі відповідні основні вимоги, що пред’являються до продукту, у нього стає менше клопоту. Він отримує вигоду від «прийняття відповідності». Адже кожен орган ринкового нагляду в ЄС передбачає, що якщо виробник повністю застосовує стандарти ЄС, його продукт відповідає вимогам.

Виробники можуть обирати один із двох варіантів: прийняти ці гармонізовані стандарти, або довести відповідність до європейських стандартів іншим способом. Який із цих двох варіантів Ви рекомендуєте для українських виробників?

Другий варіант більш складний, але виробники в праві обирати самостійно. Якщо виробник використовує стандарт, який відповідає вимогам ЄС, тоді йому очевидно буде дешевше продовжувати його використовувати. Однак, він має підтвердити, що його стандарт узгоджується з відповідними вимогами директив ЄС, які застосовуються до цього продукту.

Як виробник може це підтвердити?

Оцінкою безпеки, яка прийнятна європейськими відомствами ринкового нагляду, або іншими уповноваженими органами. В Європейському Союзі, якщо товар не відповідає вимогам якості та безпеки, головна відповідальність за його якість лежить на виробнику, який приніс товар на ринок. У таких випадках виробник має довести, що його товар відповідає вимогам певної директиви, і якщо товар сертифікований уповноваженим органом, цей факт, звичайно, буде грати на користь виробника. Орган ринкового нагляду може провести тестування в своїх лабораторіях, або залучити до цього інший уповноважений орган для проведення специфічних тестів.

Гармонізовані європейські стандарти представляють спільну угоду про мінімальні вимоги до безпеки продукції. Якщо виробник виходить за рамки цього мінімуму вимог, це добре. Якщо ж продукція виробника не відповідає стандартам, виникає проблема. Це означає, що гармонізовані стандарти, навіть якщо вони не застосовуються всіма, продовжують відігравати важливу роль загальноприйнятого стандарту технології.

Країни ЄС також повинні були адаптуватися до спільних стандартів ЄС?

Так, всі країни ЄС мали перейти від національних стандартів до спільних гармонізованих стандартів ЄС. Це був поступовий процес, який розпочався в 1985 році. Звичайно, національні індустрії, лабораторії тестування та уповноважені органи також мали адаптуватися до нових стандартів.

Оскільки ці гармонізовані стандарти постійно переглядаються та оновлюються, вони відображають останні технологічні зміни. Це означає, що виробники, які їх приймають, також стають більш конкурентними. Товари не лише мають бути безпечними, вони також мають конкурувати. Тому я сказав би, що прийняття гармонізованих стандартів ЄС – це перевага.

Часто говорять, що іншою перевагою європейських стандартів є їхнє глобальне визнання. Чи відкриються світові ринки для України, якщо вона прийме ці стандарти?

Так, більшість європейських стандартів є також стандартами ISO [Міжнародна організація зі стандартизації] або IEC [Міжнародна електротехнічна комісія]. Виробники дійсно зможуть вийти на багато нових ринків, якщо приймуть такі зміни.

Стосовно політичних питань: на розгляд до Верховної Ради було винесено законопроект про технічні регулювання та оцінку відповідності. Згідно Угоди про асоціацію, Україна зобов’язана прийняти цей закон. Експерти ЄС брали участь у його написанні?

Так, наш проект був залучений до цього. Наші експерти-правники активно допомагали українському Міністерству економічного розвитку і торгівлі, тому в законопроекті містяться всі актуальні регламенти ЄС включно з відповідним європейським законодавством, зокрема, «новим пакетом», прийнятим ЄС у 2008 році.

Верховна Рада зобов’язується прийняти цей закон, але на цьому справа не завершується. Які наступні кроки потрібно зробити?

Цей закон містить умову, згідно якої Україна має прийняти галузеві технічні регламенти, які відповідатимуть директивам ЄС. Фактично, закон надає орієнтир і встановлює інструкції для прийняття спеціальних технічних регламентів. Тому прийняття спеціального секторального законодавства та відповідних стандартів ЄС буде наступним кроком.

Чи правильно я Вас розумію, що кінцевою метою цього процесу є підписання Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів між Україною та ЄС?

Я вважаю, що Угоду про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів (ACAA) можна було б підписати паралельно. Цей процес в Україні триває уже декілька років. Уже прийняті технічні регламенти, які майже повністю відповідають певним директивам ЄС (наприклад, у сфері механізмів, простих посудин високого тиску, низьковольтного обладнання та електромагнітної сумісності).

Угода ACAA означає, що якщо виробник проводить оцінку відповідності в Україні, в українській організації, вона буде прийнятною в ЄС.

Як Ви вважаєте, коли Україна підпише Угоду ACAA?

Це хороше запитання. Але я не можу робити будь-які припущення, тому що уповноважені установи, наприклад національне агентство з акредитації, мають зробити ще багато роботи. Уже були зроблені певні кроки, але ще багато чого належить зробити.

Що саме потрібно зробити, щоб Україна могла підписати Угоду?

Україна має підписати більше галузевих угод про взаємне визнання з акредитуючими інституціями ЄС, аби акредитаційні сертифікати могли видаватись в Україні. Також необхідно, щоб українські органи оцінки відповідності визнавались на рівні з уповноваженими органами ЄС. Це дасть українським виробникам перевагу використовувати послуги сертифікації та оцінки в Україні, а не в країнах ЄС, а отже дасть можливість зменшити витрати.

Останнє питання стосується Росії. Дехто вважає, що якщо Україна впровадить стандарти ЄС, вона втратить доступ до російського ринку та ринків Митного Союзу, адже вони функціонують за цілковито іншими стандартами. Інші стверджують, що технічні регламенти ЄС і МС тотожні. Яка Ваша думка?

Може бути по-різному. Звичайно, в країнах Митного Союзу багато застарілих стандартів, яких мають дотримуватись виробники цих ринків. В ЄС також досить поширено, що виробник, який виготовляє свою продукцію для різних ринків – ЄС та інших, наприклад, російського, повинен виготовляти свої товари за директивами і стандартами обох країн.

Нам відомо, що Росія також почала гармонізувати елементи своїх стандартів, адже будучи членом СОТ, Росія зобов’язана відповідати міжнародним стандартам, більшість яких співпадають з європейськими.

* Контекст

Для усунення технічних бар’єрів у торгівлі між Україною та ЄС, Євросоюз започаткував програму галузевої підтримки бюджету України, а також проект технічної допомоги «Додаткові заходи щодо виконання Програми підтримки галузевої політики «Сприяння взаємній торгівлі шляхом усунення технічних бар’єрів у торгівлі між Україною та Європейським Союзом» загальною сумою 45 мільйонів євро. Програму впроваджує Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Скорочена версія інтерв’ю була опублікована на сайті “Європейська правда”.