Заповідні території: як зробити природу ближчою до людей?

Як популяризувати природоохоронні території в Україні? Чим українська практика створення природоохоронних зон схожа на європейську, і чим від неї відрізняється? Як відсоток земель країни має набути статусу природоохоронних зон?

P006395003HЦі та інші питання було піднято під час прес-туру, який 10 червня організував Мінекології та проект ЄС, що допомагає Україні поліпшити свою екологічну політику*. Подія допомогла висвітлити кілька важливих екологічних тем.

Про природоохоронні території в Україні. В Україні до складу природно-заповідного фонду належать тисячі об’єктів: 8101 територія, 1 морський заказник, 48 національних природних парків. Йде мова про створення ще близько 10-ти природних парків.

Як і в багатьох інших країнах світу, у нас національні парки фінансуються державою – але при цьому серйозною залишається проблема фінансування. Національний парк, як і школа чи лікарня, — це бюджетна установа, тому фінансування вистачає тільки на базові потреби, а для розвитку доводиться шукати грантові проекти.

За словами Юрія Карпенка, начальника відділу науки, освіти та рекреації Мезинського національного природного парку, державних коштів вистачає на заробітну плату, сплату комунальних послуг. «Проблема є з інформаційною складовою — роздатковими матеріалами, брошурами, іншими інформаційними продуктами, потрібними для популяризації національних парків серед громадян як місця відпочинку», – говорить він. За словами Анастасії Драпалюк, посадовця Департаменту заповідної справи Мінприроди, міжнародні організації та ЄС виділяють кошти на розвиток природозаповідних територій. Наприклад, створюються екостежки, облаштовуються візит-центри, зміцнюється технічна база. Це допомагає зробити природу ближчою до людей.

Про якість і кількість природоохоронних територій. Близько 21% території держав Європи сьогодні мають природоохоронний статус. Уже в 2011 році їхній обсяг дорівнював 158 тисячам природоохоронних територій. І хоча, наприклад, у Франції чи Німеччині кількість національних парків менша, ніж в Україні, за якістю вони перевершують українські.

Згідно з Конвенцією про охорону біологічного різноманіття, яку підписала і Україна, до 2020 року перед країною стоїть завдання створити систему природоохоронних територій на 17% суходолу та 10% морських акваторій. Сьогодні цей відсоток значно менший.

Про умови розвитку природоохоронних територій України. Відповідно до міжнародних стандартів, які визначені Міжнародним союзом збереження природи IUCN, національні природні парки мають охоплювати принаймні 75% недоторканної території. Це означає, що територію можуть відвідувати громадяни, але вони не можуть жити на ній чи користуватися її ресурсами.

В Україні, зважаючи на густоту населення, це неможливо зробити одразу. Тому така стратегія впроваджується поступово. Створюється природоохоронна територія, а потім, рік за роком, змінюються умови її використання. За таким прикладом заповідні зони створює Німеччина, яка також розробляє план розвитку цих територій на найближчі 20 років.

Про конкретні програми співпраці України та ЄС у сфері екології. У 2010 році Україна прийняла Закон “Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року”, на основі якого було підписано Угоду про фінансування Програми Секторальної бюджетної підтримки в екологічній сфері з боку ЄС. Головна мета угоди — допомога Міністерству екології та природних ресурсів України, громадським екологічним організаціям, у досягненні Національної екологічної стратегії – відповідно до норм Угоди про асоціацію з ЄС та іншими міжнародними угодами у сфері захисту довкілля. Також, відповідно до стратегії розвитку економічної політики України до 2020 року, на території нашої держави повинна збільшитись кількість територій природно-заповідного фонду до 15% від площі країни. До 2013 цей відсоток мав становити 6,9%, однак поки що створено тільки 6,08%.

Анна Голубовська-Онісімова, експерт проекту ЄС, що допомагає Україні поліпшити екологічну політику, зазначає, що проект сфокусував свою увагу на різних сферах екологічного управління, від вдосконалення екологічної політики до інформаційних кампаній. У кожній сфері застосовувались індикатори оцінки проведеної роботи. На основі цих даних ухвалювали рішення про фінансування подальшого розвитку проекту.

 

* Довідка: Проект Європейського Союзу “Додаткова підтримка Міністерства екології та природних ресурсів України у впровадженні Секторальної бюджетної підтримки” впроваджується у 2011 – 2014 роках. ЄС дав на його виконання понад 3 мільйони євро. За термін дії проекту для департаментів Мінприроди проведено більше 50 семінарів, конференцій для підвищення кваліфікації у питаннях розвитку екологічної політики. Проведено перший в Україні навчальний курс щодо екологічної політики та законодавства ЄС; проведено круглі столи у регіонах України для залучення регіонів до проекту. Секторальна бюджетна підтримка також передбачає підтримку у підготовці звітів та інформаційних кампаній для популяризації природоохоронних територій та привернення уваги громадськості до необхідності збереження природи. В даний момент йде оцінка індикативних витрат щодо відповідності вимогам екологічного законодавства ЄС та завершення роботи над Стратегією наближення законодавства України до європейських законів у сфері екології та природозаповідних територій.

Більше інформації: http://www.sbs-envir.org 

Ольга Гуртовенко, для Вісника співпраці ЄС-Україна