Досвід ЄС в управлінні земельними ресурсами: в чому користь для України?

У своєму інтерв’ю  Стефан Фербунт, постійний радник проекту Твіннінг «Допомога в розвитку відкритого і прозорого ринку сільськогосподарських земель в Україні» розповідає про головні виклики його щойно започаткованого проекту, і про те, що необхідно зробити, аби у майбутньому ринок сільськогосподарських земель в Україні був прозорим та відкритим.

Стефан Фербунт, постійний радник проекту Твіннінг «Допомога в розвитку відкритого і прозорого ринку сільськогосподарських земель в Україні»
Стефан Фербунт, постійний радник проекту Твіннінг «Допомога в розвитку відкритого і прозорого ринку сільськогосподарських земель в Україні»

–          Що робить ринок сільськогосподарських земель в Україні не прозорим, адже він поки що не функціонує взагалі? До яких викликів готується ваш проект?

Справді, в Україні діє мораторій на продаж сільськогосподарських земель, тобто, по суті, ринку не існує. Як наслідок цього, у фермерів і дрібних землевласників немає стимулів інвестувати, і це паралізує розвиток сільськогосподарського сектору.

Багато потрібно зробити. Зокрема, у питанні прозорості ринку земель сільськогосподарського призначення є 2 основні рушійні сили: зміни в адміністративний і у правовій системах. Якщо ви хочете мати функціонуючий ринок землі, необхідно мати кадастр. Нещодавно Україна розробила Державний земельний кадастр (автоматизована система ведення державного земельного кадастру) за підтримки Світового банку, і він має на меті узагальнити інформацію. Купуючи землю важливо знати, що продавець має законне право на її продаж. І хоч в Україні вже зроблено багато в цьому напрямку, система потребує певного вдосконалення. Наш проект допомагатиме узгодити функціонування цієї системи та відповідних інституцій відповідно до вимог ЄС.

В Україні налічується близько 7 мільйонів дрібних власників землі (фермерів, пенсіонерів, селян) які отримали земельні ділянки  із здобуттям  Україною незалежності. Але вони не мають права їх продавати. Звичайно, після 20 років незалежності багатьом хотілося б продати або ж докупити ще. Як наслідок, значну частину земельних наділів зараз орендують великі компанії. Ці великі компанії, що мають 10 000 гектарів землі і більше, мають суттєвий вплив на соціальну структуру села. Тож важливо пам’ятати, що питання землі є значною мірою політичним.

Інша справа – питання продуктивності земель (не плутайте із родючістю), далеко не відповідає потенціалу України. Ніхто не готовий робити довготривалі інвестиції для покращення продуктивності, адже немає достатніх юридичних гарантій. Це одна з причин, чому закордонні інвестори, компанії, що мають необхідні знання та обладнання, вагаються інвестувати в Україну. А ці компанії могли б сприяти розвитку сільськогосподарського сектору, якби цьому спряв правовий клімат.

–          Хто є цільовою аудиторією вашого проекту і яка ваша загальна стратегія?

Проект складається із 3-ох компонентів. Перший компонент – це так звана рамкова політика. Другий компонент стосується вторинного законодавства, а третій – тренінги для покращення професійного потенціалу.

Підхід  держав-​​членів ЄС відрізняється від правотворчої філософії України. Найпростіший для мене говорити про Нідерланди , звичайно. Ми маємо так званий «парасольковий закон», який є доволі загальним, не деталізованим. Для інших типів законів, необхідних для належного функціонування ринку землі ( наприклад, оцінка , моніторинг, земельний кадастр тощо) ми робимо низові законодавчі акти. Це значно спрощує законодавчий процес, тому що якщо ви пропишете всі деталі в одному законі , то маєте справу з одним об’ємним документом, який важко обговорювати. Коли залучено багато сторін, то ніхто не відчуває себе правильно почутим, і прийняття закону дуже затягується. А по-друге , якщо ви хочете щось змінити у цьому законі, це виливається у затяжний процес, адже важливо врахувати думку усіх залучених сторін. Працюючи із низовим законодавства, ви робите цей процес більш прозорим і легшим.

Ще одним важливим елементом цього проекту є методологія. У Нідерланди діє так звана полярна модель. На практиці це означає, що в процесі розробки нового закону, на найбільш ранніх етапах, ми запрошуємо всі зацікавлені сторони (зокрема представників державних установ, НУО, фермерських організацій, муніципалітетів , екологічних груп тощо) для своєрідного мозковий штурм. Це дає перше враження про наявні інтерес, ситуацію у цій сфері. Це також гарантує залучення у процес усіх зацікавлених сторін. Так що, коли закон потрапляє на розгляд до парламенту, процес йде набагато легше.

–          Наскільки ця модель прийнятна в Україні, особливо з огляду на наявну правотворчу процедуру?

Це непроста задача, але, в ідеалі, модель, що діє у більшості країн-членів ЄС, могла б бути  виграшною і для України. Найважливіше, щоб ця модель зміцнила наявну українську і змогла ефективно працювати. Але неможливо змінити світ за 21 місяць, передбачений на виконання нашого проекту. Ми зможемо зробити хіба маленькі кроки, показавши нашим партнерам в Україні інші альтернативи. Ми постараємось зробити законотворчий процес у сфері сільськогосподарських земель більш прозорим та відкритим.

–          Про які саме кроки у цьому напрямку йдеться?

Ми плануємо запустити ряд семінарів для зацікавлених сторін. Ми допомагатимемо із розробкою проектів законів, але звичайно ж, ми не писатимемо їх, адже для цього Державне агентство земельних ресурсів має дуже кваліфікованих юристів. Ми також допомагатимемо з розробкою нової методології відповідно до європейських практик. Тому ми і обрали членами консорціуму у цьому проекті Литву, Німеччину та Нідерланди.

Нідерланди, як і інші партнери, мають давню історію управління земельними ресурсами та функціонування кадастру. У нас немає клаптика землі, якого не торкалася б рука людини, і усе це законодавчо затверджено, впорядковано. Наш партнер Німеччина порівняно нещодавно пройшла перехідний період, коли Східна Німеччина об’єдналась із Західною. А Литва, звичайно ж, як відносно новий член ЄС, має зовсім свіжий досвід адаптації до правил ЄС. То ж усі партнери внесуть у проект свій досвід переходу від однієї системи впорядкування земельних ресурсів до іншої, більш прозорої. У нас є збалансоване поєднання експертного досвіду.

–          Як працює ринок сільськогосподарських земель у ЄС? Чи можуть фермери вільно продати свою землю, зокрема у Нідерландах?

Звичайно, є відмінності у системах, до діють в ЄС та в Україні. Але базові принципи подібні. Наприклад, у Нідерландах, в межах кадастру у нас є 2 елементи: адміністративний та юридичний. Це два окремі підрозділи, розташовані в одній будівлі, але завдяки спеціальним процедурам стримування і противаг їхні функції не перетинаються. Адже є питання, якими можна маніпулювати у випадку, якщо ці 2 ланки не відокремлені належним чином. Інші країни ЄС, – не можу сказати, чи усі – взагалі відокремили ці процедури повністю. Тобто, існує дві окремі інституції.

Продажі самі по собі є доволі простими і прозорими. Той, хто хоче купити або ж продати землю повинен просто звернутись до брокера, погодити ціну, підписати договір, а далі – звернутись у кадастр для подальшої реєстрації.

Причини, чому в Україні діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення – переважно політичні. Але відкривати ринок треба дуже акуратно. Якщо зробити це за один день, найімовірніше, люди з грошима скуплять землі усіх дрібних власників. Тобто, в цьому є певний соціальний елемент: важливо зрозуміти, яке село потрібно Україні? Чи хочете ви, щоб сільськогосподарськими землями володіли лише великі компанії, чи все ж таки, важливо, щоб збереглось село із його соціальною інфраструктурою.

Нашим проектом ми, так би мовити, запрошуємо на свою «кухню» – показати нашим українським колегам, які «страви» і як готуються у інших європейських країнах. Вони можуть робити свої висновки, що з цього прийнятне для України, і як уникнути помилок, які ми зробили у минулому. Тобто, це не буде бездумне копіювання європейської практики.

–          Чому ЄС переймається ринком сільськогосподарських земель? Для чого створено ваш проект?

Наш проект, що є проектом Твіннінг, було запущено тому, що про це попросив український уряд. Сектор потребує розвитку, то ж у проекті зацікавлена сама Україна. І, звичайно, є підстави для певного занепокоєння. Сільськогосподарський сектор має настільки багато незадіяного потенціалу, а належне функціонування ринку сільськогосподарських земель стане передумовою його розвитку.

–          Який бюджет Вашого проекту і на що саме буде витрачено ці кошти?

Як ви, напевно, знаєте, усі проекти Твіннінг зазвичай є інструментом інституційної розбудови, орієнтованими на зміцнення адміністративного та правового потенціалу, його узгодження з досвідом ЄС.  Це означає, що основні витрати проекту стосуватимуться тренінгів, обміну досвідом та розбудови потенціалу. Ми не маємо права витрачати кошти на придбання речей. Тобто, усі наші заходи спрямовані на розвиток професійних умінь. На це і буде витрачено загальний бюджет проекту – 1,8 млн. євро.

–          Чи відчують результати вашого проекту прості українці?  

Якщо ви працюєте у магазині одягу в центрі Києва, то звичайно ж, ви ніколи нічого не відчуєте. Але якщо ви фермер, то сподіваюсь, ви зауважите, що купуючи або продаючи землю, вам стало набагато легше зареєструвати її. Ви відчуєте, наскільки спростилась процедура, а через Інтернет зможете перевірити, що ми плануємо зробити і як це буде зроблено.

Значною мірою наш проект спрямований проти корупції, адже йдеться про більш відкриті та прозорі процедури. Люди зможуть відслідковувати, що відбувається і чому, куди можна звернутись, щоб написати скаргу. Сподіваюсь, усе буде можливо зробити через Інтернет, тож це буде доступно усім.

Проект Твіннінг “Допомога в розвитку відкритого і прозорого ринку сільськогосподарських земель в Україні” орієнтований на підтримку розвитку відкритого та прозорого ринку сільськогосподарських земель відповідно до найкращих стандартів ЄС. Проект сприятиме кращому управлінню сільськогосподарськими землями – як інституційно, так і  юридично, а також покращенню професійних умінь.

Проект фінансується ЄС. Його реалізує консорціум у складі Королівства Нідерландів, Федеративної республіки Німеччина та Литовської республіки.

Тривалість: 2014-2015 (21 місяць).

Внесок ЄС: €1,8 млн.