Культурні проекти – це те, що “добре було б мати” чи необхідність? – Інтерв’ю

Культура є недооціненим інструментом для створення більш досконалих умов життя і розвитку. І хоч культура дійсно сприяє економічному розвитку, культурні проекти постійно борються з недофінансуванням. Програма «Культура» Східного партнерства ЄС (EuroEast Culture) прагне підтримувати та нарощувати потенціал гравців ринку в усіх галузях (музеї, ремесла, культурні публікації, кіно, і т.д.) у регіоні. 

Лучано Глоор, керівник Бюро моніторингу та інституціонального розвитку (RMCBU) програми EuroEast Culture
Лучано ГЛООР, керівник Бюро моніторингу та інституціонального розвитку (RMCBU)

Про досягнення Програми  ми спілкувались з Лучано Глоором, керівником Бюро моніторингу та інституціонального розвитку (RMCBU) програми EuroEast Culture. –          Ви вже деякий час працюєте в країнах Східного партнерства. Якими, на Вашу думку, є основні культурні потреби цього регіону?

Це об’ємне й вельми відкрите питання. Відповідь на нього виходить далеко за рамки цього інтерв’ю. Втім, скажу, що наше завдання окреслене дуже чітко: окрім підтримки тих 15 проектів, які отримали гранти  за Програмою Східного партнерства «Культура», ми також відповідаємо за розбудову потенціалу державних органів та інших діячів сфери культури. З огляду на це Бюро моніторингу спільно із залученими короткостроковими експертами розробило «Аналітичний базовий звіт про стан галузі культури та культурної політики» у кожній з шести країн-партнерів, а також склало «Регіональний звіт про результати досліджень культурної політики та тенденцій у сфері культури країн-членів Східного партнерства». На основі висновків та рекомендацій цих звітів ми у 2013 році провели перший цикл семінарів з обміну досвідом в сфері культурної політики, а у 2014-му буде проведено  другий цикл таких заходів .

Культурні потреби, що їх мають ці шість країн, вельми розмаїті; але, якщо говорити про вимоги до реформування культурної політики, можна визначити перелік спільних потреб. Це, зокрема, необхідність  раз і назавжди подолати досі існуюче квазі-радянське розуміння культури, перевизначивши поняття культури та роль і завдання міністерств культури, які мають виступати радше «міністерствами для культури», аніж міністерствами «по культурі». Таке перевизначення має стати результатом спільних зусиль державних органів влади, закладів культури, приватних діячів культури та представників громадянського суспільства.

Аби це сталося, необхідно підтримувати й зміцнювати громадянське суспільство та незалежний сектор культури. Зокрема, необхідно забезпечити рівновагу між підгалуззю культурної спадщини, якій традиційно надається пріоритет, та сучасною творчою та мистецькою діяльністю.

Базові адміністративні та законодавчі умови у всіх шести країнах далекі від того, щоб вважатися дружніми до культури. Їхнє реформування має створити атмосферу підтримки сильної галузі культури, що динамічно розвивається, робить внесок у сталий суспільний, гуманітарний та економічний розвиток суспільства.

З урахуванням зазначених вище потреб, була визначена ще одна конкретна потреба у сфері розвитку потенціалу. Надто часто основні зацікавлені учасники у країнах СП не довіряють власним умінням та навичкам і, стикаючись з необхідністю вирішення стратегічних питань, залучають до цього сторонніх експертів. Галузь культури у країнах СП знаходиться у самому вирі складних процесів перетворень, тому до переліку потреб додаються потреби розвитку нових умінь та нових демократичних, інклюзивних та відкритих для участі всіх зацікавлених сторін процесів прийняття політичних рішень. Це  зрештою, має сприяти  появі нових стратегій та політик.

–          Програма СП «Культура» – це тимчасова програма? Що намагається змінити ЄС у регіоні з її допомогою?

Європейська Комісія розробила Програму Східного партнерства «Культура» з метою підвищення ролі культури у сталому розвитку регіону. Культура не є нейтральною. У нашому розумінні культура пов’язана з тими цінностями, які представляє та обстоює Європа. З цієї точки зору, зміцнення ролі культури та забезпечення транскордонного та міжгалузевого співробітництва дозволяє також підтримувати демократичні процеси, міжкультурний діалог та суспільне згуртування, а отже, робити внесок у загальноєвропейську інтеграцію та запобігання конфліктам.Водночас, Програма сприяє розвиткові міжрегіональної та внутрішньо-регіональної співпраці між державними органами, громадянським суспільством, закладами культури та науковими установами країн регіону Східного партнерства та Європейського Союзу.

Я щиро сподіваюсь, що ЄК не задумувала цю програму як тимчасову. Виконання Програми розпочалося у 2011 році й триватиме до березня 2015 р. Потреби очевидні, а зацікавленість у Програмі та очікування від її виконання – неймовірні. Цього не досягнути з допомогою одноразової програми. ЄК вже оголосила про новий етап Програми, який триватиме з 2015 р. по 2017 р. Він буде спрямований на розвиток потенціалу й не включатиме конкурс проектів. Я дійсно сподіваюсь, що після 2017 року буде третій етап Програми, який знов запропонує гранти на регіональні культурні проекти.

Творча майстерня у Скадовську, організатором якої виступив міні-проектом, заснованим в рамках Проекту “Культурний розвиток є джерелом добробуту громади”

–          Скільки проектів ви підтримуєте в регіоні й зокрема, в Україні? Які проекти в Україні вже отримали підтримку Програми СП «Культура»? За якими критеріями відбиралися проекти?

В лютому 2012 р. Європейська Комісія оголосила переможців конкурсу на надання грантової підтримки. Ними стали 15 проектів із загальним бюджетом у 8,2 млн. євро, відібрані за результатами конкурсу. Мета конкурсу полягала в тому, аби визначити проекти, здатні зробити внесок в укріплення ролі культури як рушійної сили сталого розвитку, сприяти розвиткові міжрегіональної співпраці у галузі культури,  а також підтримувати взаємне поцінування багатокультурності. Це має сприяти толерантності, демократії та миру.

Організації з України беруть участь у 10 з цих 15 проектів – більше того, вони є головними партнерами у чотирьох проектах, а саме:

  • «Культурний розвиток – джерело процвітання громади» (розвиток потенціалу закладів культури – Україна та Грузія);
  • «Рівні можливості реалізації культурних прав для національних меншин та вразливих груп» (підтримка культури меншин через укріплення потенціалу місцевих органів влади та громад – Україна та Вірменія);
  • «Новий подих культури: наповнення спадщини життям мистецтв» (обмін кращими практиками використання мистецтва для пропагування культурної та історичної спадщини Півдня України через співпрацю між НУО та музеями – Україна, Грузія та Вірменія);
  • «Сталий розвиток місцевих громад через актуалізацію культурної спадщини» (укріплення галузі культури в Україні та Білорусі через реставрацію та збереження етнокультурної спадщини Поліського регіону (включно з зонами, ураженими внаслідок Чорнобильської катастрофи – Україна та Білорусь).

Крім того, діяльність інших шести проектів також почасти пов’язана з різними областями України. Ці шість проектів працюють у різних секторах і напрямках культури, серед яких: кінематографія, видавнича справа, фотографія, культурна спадщина, місцевий розвиток, культурна освіта у перерізі спільної історії тощо.

–          Назвіть, будь ласка, найбільш знакові проекти – в Україні та в регіоні – які довелося підтримувати Програмі СП «Культура»?

Наведу кілька прикладів того, чим займаються наші проекти в Україні та інших країнах СП.

Минулого року один з наших проектів під назвою SPACES організував публічний захід під назвою «Архітектура спільного» на місці розташування колишньої радянської швейної фабрики «Юність» в історичній частині Києва, яке найближчими роками має перетворитися на центр культури. Програма заходу, який зібрав близько 2500 глядачів, була присвячена можливостям розвитку культурного співіснування в умовах міста. Завдяки таким публічним заходам, які також були організовані у Тбілісі, Єревані та Кишиневі, їх учасники отримали можливість обговорити виклики та можливості, пов’язані з поверненням у громадську власність часто-густо покинутих об’єктів громадської власності радянських часів.

Проект «Новий подих культури» працював з музеями, що відкриті для нових ідей й щиро бажають розширити горизонти своєї роботи й залучити нову аудиторію. Наприклад, минулого року проект організував захід у феодосійському Музеї старожитностей, під час якого творча молодь з України, Грузії та Вірменії мала за 10 днів дослідити колекцію музею та умови міста й за результатами цього запропонувати спосіб узгодження багатої спадщини Феодосії з її сучасністю. Озброївшись новими технологіями й маючи новаторське творче бачення, художники, архітектори та фотографи вилучили древні твори мистецтва з їхнього часового контексту, аби занурити їх у мистецький дискурс – актуалізувати їх «тут і зараз» – створивши справжній місток між минулим і теперішнім. Стало очевидним, що цей конкретний музей має величезний потенціал перетворитися на місце загальної зацікавленості та підвищити свою роль у культурному становищі цього маленького, але дуже багатого на історію міста.

Деякі з наших проектів також займаються наданням суб-грантів – це, наприклад, коли місцевим громадам в усіх країнах СП надаються міні-гранти на пропагування їхніх культурних надбань, пошук новаторських форм представлення й популяризації традиційної культурної/історичної спадщини,. Наприклад, Проект «Культурний розвиток – джерело процвітання громади» цього року оголосив другий конкурс серед місцевих громад України (Донецька та Харківська області) та Західної Грузії із загальним бюджетом у 13 000 євро. Мета конкурсу – надати підтримку місцевим культурним ініціативам, спрямованим на сприяння розвитку галузі культури у малих містах та сільській місцевості, підвищити привабливість закладів культури для місцевих жителів та посилити співпрацю між закладами культури та громадськими організаціями з метою задоволення культурних потреб громадян. Оскільки кінцевим терміном подання пропозицій визначене 14 лютого 2014 р., запрошую усіх бажаючих до нашого веб-сайту по більш детальну інформацію про конкурс.

–          Головною особливістю проектів у галузі культури є те, що вони, зазвичай, є неприбутковими. Ваша Програма спрямована, зокрема, на розбудову потенціалу культурних організацій. Чи включає це вдосконалення навичок із залучення коштів? Який інструмент найбільше підходить для цього?

Зусилля багатьох проектів спрямовані на формування або укріплення потенціалу культурних організації з питань залучення державних чи приватних коштів на місцевому та національному рівні до їхніх відповідних секторів культури впродовж терміну виконання Програми та після її завершення. Це й є одним з найважливіших очікуваних результатів.

Вміння залучати кошти пов’язані з професіональним рівнем комунікаційних навичок, вмінням налагоджувати контакти, знаннями у сфері організаційного управління та культурного лідерства. Багато з 15 проектів містять тренінгові компоненти для навчання кінематографістів, журналістів, які пишуть на теми культури, архітекторів, працівників театрального та музейного мистецтва, фотографів, видавців, вчителів тощо цим навичкам та вмінням. Крім того, деякі проекти організують в рамках практичних семінарів, що їх проводить RMCBU, власні тренінги з питань розробки проектів та складання проектних пропозицій, зокрема, для кінематографістів або різних категорій основних зацікавлених сторін.

Аби не бути голослівним, дозволю собі навести кілька наступних цифр: в рамках практичних семінарів, організованих проектами «Режисери без кордонів» та «Поговоримо про кіно на Південному Кавказі (CAUCADOC)», пройшли підготовку більше 500 кінематографістів та журналістів, які пишуть на теми кіно; Проект «Книжкова платформа» з метою задовольнити потреби різних фахівців книговидавничої справи, організував серію тренінгів для більш ніж 150 видавців, представників професійних спілок та популяризаторів книги з Вірменії, Грузії та Україні; більше 100 молодих представників місцевих громад разом з їхніми лідерами та вчителями шкіл з територій регіонів по обидві боки кордону між Вірменією та Грузією вдосконалили свої комунікаційні та лідерські навички. Цей перелік можна продовжувати.

Програма Східного партнерства «Культура» складається з двох компонентів. До першого компоненту належать 15 регіональних проектів, відібраних ЄК у 2011 р. для надання грантів у сумі, що складає до 80% загальної вартості проекту. Усі ці проекти мають тривалість від 2 до 3 років й спрямовані на розвиток потенціалу та підвищення рівня професійності відповідних підгалузей (реформа музейної справи; традиційні народні ремесла; видавнича діяльність; кінематографія тощо); деякі з них також включають в себе складову, пов’язану з дослідницькою діяльністю та розробкою політики у сфері культури.

Другим компонентом Програми є Бюро моніторингу та інституціонального розвитку (RMCBU). Працівники RMCBU, офіс якого розташований у м. Києві, надають підтримку 15 грантовим проектам з питань проектного управління та здійснення діяльності. Крім того, RMCBU проводить власні заходи з розбудови потенціалу, які доповнюють аналогічну діяльність за цим напрямком, здійснювану грантовими проектами у відповідних підгалузях. RMCBU виконує свою роботу у тісній співпраці з центральними та місцевими органами державної влади, міністерствами, муніципальними органами управління, представниками громадянського суспільства та незалежними діячами культури.