Євген Захаров: потрібно системно поліпшувати захист прав людини в Україні

Пан Захаров є співголовою Харківської правозахисної групи та головою правління Української Гельсінської спілки з прав людини
Пан Захаров є співголовою Харківської правозахисної групи та головою правління Української Гельсінської спілки з прав людини

Минулого року в Україні розпочався новий проект ЄС, покликаний допомогти захищати права людей в Україні* та боротися з поганим поводженням і тортурами в місцях позбавлення волі. На його реалізацію Європейський Союз виділив 210 тисяч євро.

Ми поспілкувалися з Євгеном Захаровим, відомим українським правозахисником та керівником цього проекту, про стан справ у галузі прав людини в Україні. Пан Захаров є співголовою Харківської правозахисної групи та головою правління Української Гельсінської спілки з прав людини.

Якщо подивитись на динаміку останніх років (наприклад, з 2010): ситуація з якими правами людини в Україні покращилась, а з якими погіршилась?

Я не бачу суттєвих покращень ситуації з якимись правами людини. Натомість погіршилася ситуація з основними свободами: слова, інформації, поглядів, зібрань, совісті та релігії.

Якщо говорити про дотримання прав щодо діяльності правоохоронних органів – права на свободу та особисту недоторканність, право на справедливий суд, – то тут ситуація більш строката. Був ухвалений справді прогресивний Кримінальний процесуальний кодекс. Це дає сподівання на те, що будуть покращення у певних сферах кримінальної юстиції. Наприклад, менше людей буде перебувати у слідчих ізоляторах, а ті, кого засуджували з терміном від року до трьох, в майбутньому не будуть потрапляти до місць позбавлення волі.

Ситуація з економічними, соціальними та культурними правами, на мій погляд, погіршилася. Рівень життя ще більше знизився, зарплати не збільшилися, а ціни ростуть. Людям стало важче жити.

Стало гірше і зі свободою підприємництва та правом власності. Це пов’язано з жорстким відстоюванням політичних та економічних інтересів правлячою політичною силою.

Окрім Кримінально-процесуального кодексу, є й інші позивні речі, про які не можна не згадати. Ухвалений закон про адвокатуру, прогресивні закони про громадські організації та благодійні фонди, розвивається система безоплатної правової допомоги.

Але загалом робиться те, що не зазіхає на політичні та економічні інтереси владної верхівки. Натомість, якщо взяти, наприклад, судову реформу, то жодна рекомендація Ради Європи, наприклад, у резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи (за січень 2012 року), не були виконані.

Фактично, судова реформа в нас не відбулася. У нас відсутній незалежний суд ; крім того, потрібні зміни у роботі Вищої ради юстиції, принципах її формування.

Громадяни України часто стикаються з випадками катування та нелюдського поводження, особливо в місцях позбавлення волі. На вашу думку, чому це відбувається?

Катування можуть відбуватися тільки в атмосфері безкарності, коли це заохочується суспільством. Великою мірою завдяки наших проектам ставлення суспільства змінилося. Якщо ще шість-сім років тому тільки половина опитуваних дотримувалися думки, що катування неприпустимі, то зараз 72% вважають, що катування не можуть будь застосовані за жодних умов. 10% вважають, що такі дії можливі, тоді як 18% стверджують, що їх можна застосовувати лише за певних умов. Тобто суспільна свідомість загалом відкидає такий засіб поводження з людьми.

Як можна змінити ситуацію на рівні державної політики?

Потрібні системні зміни одночасно у всіх галузях. Частково вони робляться. Треба змінювати законодавство: новий Кримінальний процесуальний кодекс частково розв’язує цю проблему, але його потрібно виконувати. Необхідно, наприклад, ліквідувати «тіньове» затримання. Потрібно, щоб суди не приймали доказів, отриманих у такий спосіб. Адже це порушення конституційного права людини: не свідчити проти себе і своїх близьких.

Для того, щоб відмовитись від цієї практики, необхідно відійти від оцінювання роботи міліції за відсотком розкритих злочинів. Адже вони вдаються до цих дій, щоб виконувати показники, інакше їхня зарплатня може зменшитися.

Варто застосовувати 127 статтю Кримінального кодексу, що карає за катування. Адже навіть у тих випадках, коли працівники правоохоронних органів вдаються до катувань, до цих випадків застосовують інші статті. Наприклад,  365 статтю Кримінального кодексу, яка карає за зловживання владою або службовим становищем.

Багато хто вважає, що потрібно скасувати статтю, за якою засудили Тимошенко і Луценко – і їх випустять. А що робити з тими сотнями міліціонерів, які були засуджені за катування та відбувають покарання за цією статтею: що, їх будуть відпускати? Це питання.

Що саме ви робите в рамках вашого проекту, щоб покращити ситуацію?

Ми намагаємось працювати системно й діяти одночасно в кількох напрямках. По-перше, це аналітична робота, пов’язана зі змінами законодавства. Ще у 2008 році члени нашої організації були у робочій групі, що готувала новий Кримінальний процесуальний кодекс. Таку аналітичну роботу слід провести і з іншими нормативно-правовими актами.

По-друге, це захист жертв катувань та поганого поводження, захист людей від незаконної екстрадиції, надання належної медичної допомоги у місцях позбавлення волі. Це насамперед представництво в судах, у прокуратурі. І написання заяв до Європейського суду з прав людини, бо це один з ефективних засобів захисту у цій ситуації. Адже держава не проводить розслідування заяв про катування.

Третій напрямок – освітній та просвітницький. Потрібно, щоб судді розуміли особливості цих справ, а адвокати вміли захищати фундаментальні права людини. Щорічно спільно з Національною школою суддів ми проводимо два семінари для суддів. Ми роздаємо серед учасників різну літературу: дайджести рішень Європейського суду по статтях 2, 3 і 5, аналіз практики суду по цих статтях; також переклади рішень Європейського суду з прав людини проти України. Цей напрямок спрямований на підвищення рівня обізнаності тих груп, які безпосередньо дотичні до цієї проблеми (судді, адвокати, прокурори, працівники міліції).

Також важливо, щоб про ці речі знала широка громадськість. Ми маємо спеціальний сайт проти катувань, де ми розміщуємо рекомендації, як себе поводити в таких ситуаціях. Окрім того, ми часто говоримо про ці проблеми у медіа.

Четвертий напрямок полягає у підсиленні мережі, що веде боротьбу з катуванням та поганим поводженням. А це громадські організації, журналісти, експерти. Вони мають більше впливати на ситуацію.

Наскільки всеохопним є ваш проект?

Головна приймальня перебуває у Харкові. Вона приймає заяви звідусіль – і письмові, і електронною поштою. В нас на сайті є можливість подати заяву про порушення прав людини. На рік приймальна опрацьовує до 2500 письмових заяв – і це без урахування консультацій.

Крім того, в нас є Центр стратегічних справ. Ось тут власне й розглядаються питання, пов’язані з катуванням, з поганим поводженням. Найбільше – порушення права на свободу та права на життя (коли смерть стала наслідком  поганого поводження та катування); права на захист від поганого поводження, права на справедливий суд тощо. В рамках проекту є партнери, які ведуть моніторинг цих питань.

Більше інформації:

Написати заяву до приймальні Харківської правозахисної групи: http://www.khpg.org/index.php?r=1.1.5

Контакти Харківської правозахисної групи:

Громадська приймальня ХПГ (юридична консультація)
Адреса: 61002, Харків, вул. Іванова 27, кв.4

тел. (057) 700 62 81, тел./факс (057) 700 67 72

Офіс ХПГ
тел. (057) 714 35 58, тел./факс (057) 700 67 71
моб. 8 050 323 20 56
поштова адреса: 61002, Харків-2, а/с 10430

Фото взяті з таких сайтів: http://www.pohlyad.com/news/n/6580 and http://www.gromada.lviv.ua/analytic/426


* Проект «Розвиток законодавчих та організаційних рамок, що базуються на міжнародних стандартах, для захисту прав людини, особливо для боротьби з проблемою поганого поводження» (Development of legislative and organizational framework, based on international human rights standards, to defend human rights, with emphasis on fight against illtreatment). Проект розпочався у вересні 2012 року та розрахований на два роки.