Чимало людей в Україні необізнані зі своїми правами та не мають ресурсів, щоби звернутися до юриста. Особливо потерпають бідні, наркозалежні, ув’язнені, а також люди, які живуть з ВІЛ-інфекцією та представники інших вразливих груп. Їх можна підтримати, надаючи безкоштовні консультації і допомагаючи їм обстоювати свої права.
Від вересня 2012 року в Україні здійснюється проект співпраці між ЄС та Україною «Посилення правових можливостей вразливих груп населення у захисті їх прав». Він працює з мережею громадських приймалень у цілій низці областей України: Луганській, Одеській, Львівській, Тернопільській (Чортків), Миколаївській, Чернігівській, Сумській (Конотоп), Харківській, Херсонській та Київській.
На реалізацію цього дворічного проекту ЄС виділив понад 214 тисяч євро. Його здійснює Всеукраїнська асоціація громадських організацій «Українська Гельсінська Спілка з прав людини», до якої входять близько 30-и українських організацій з захисту прав людини.
З Аркадієм Бущенком (А.Б.), виконавчим директором Української Гельсінської Спілки, та Максимом Щербатюком (М.Щ.), її програмним директором, ми поговорили і про підтримку вразливим групам, і про загальні виклики української системи правосуддя.
Ваш проект надає підтримку «вразливим групам» громадян. Про які саме категорії йдеться?
А.Б.: До вразливих груп належать неповнолітні, наркозалежні, бідні та матеріально незахищені люди, які не здатні заплатити за правову допомогу, а також люди, які живуть з ВІЛ-інфекцією. До нас також звертаються люди, які перебувають у місцях позбавлення волі.
Чи є якісь типові проблеми, з якими вони звертаються?
А.Б.: Більшість проблем стосується соціально-економічних прав: виплат пенсій, заробітної платні тощо. Також є ті, що стосуються права власності. Достатньо багато скарг надходить до нас щодо несправедливого судового розгляду, його тривалості, чи щодо невиконання судових рішень. Є також скарги на міліцію, неналежні умови утримання. Останнім часом з’являються скарги на порушення свободи мирних зібрань та свободи вираження поглядів, доступу до інформації.
Скільки звернень на рік ви отримуєте?
М.Щ.: Щороку підтримку від наших консультаційних центрів (їх дванадцять по всій Україні) отримують приблизно 12 тисяч людей. Здебільшого ми їм надаємо інформацію чи консультацію, допомагаємо підготувати документи. Якщо ж ми бачимо, що є справа, яка порушує важливі питання суспільного інтересу та становить певну системну проблему, на яку можна вплинути, – ми наймаємо адвоката та надаємо належне юридичне представництво.
Скільки може бути таких справ, у яких ви надаєте громадянам безкоштовне юридичне представництво?
А.Б.: Близько тридцяти п’яти – сорока на рік.
М.Щ.: Ми також працюємо з Європейським судом з прав людини. Деякі стратегічні справи неможливо вирішити в національних судах, тому єдиний шанс показати системність проблеми – це звернутися до Європейського суду з прав людини.
Відомо, що Україна є одним з лідерів за кількістю звернень у Європейський суд з прав людини. Якими є причини такої ситуації?
А.Б.: Треба сказати, що більшість звернень від українських громадян до Європейського суду з прав людини визнаються неприйнятними: або через те, що Суд не має компетенції їх розглядати, або через те, що вони сформовані з порушенням формальних критеріїв. Утім, чимало справ є цілком прийнятними, що свідчить про неефективну правову систему всередині країни. Правова система нездатна вирішити це питання на національному рівні. А це свідчення того, що система захисту прав людини в Україні не спрацьовує.
Чи ви можете навести конкретні приклади того, з якими справами до вас звертаються громадяни?
М.Щ.: Зараз, наприклад, ми займаємося позовом проти профспілки «Південної залізниці» про захист честі та гідності. Профспілка відверто заявила про проблеми «Укрзалізниці»: порушення трудових прав, неналежний технічний стан поїздів, обладнання, інфраструктури тощо. У відповідь керівництво «Південної залізниці» подало проти профспілки позов, вимагаючи від неї 100 тисяч гривень. Є рішення суду в Харкові, що вимагає сплати цієї суми, тому зараз ми розглядаємо можливість захисту в апеляції по цій справі. Нам важливо показати, що є захист для лідерів профспілок.
А.Б.: Крім цього, є багато інших справ. Наприклад, ми займаємось справою спалення табору ромів на Березняках (до нас із проханням звернулась ромська організація), справою Чумака у Європейському суді з прав людини, яка стосується права доступу до публічної інформації (ще з часів президента Ющенка був судовий спір, який не завершився задовільно на національному рівні). Дуже важлива справа Клевжича, якому забороняють бачитись з дружиною, аргументуючи тим, що в нього туберкульоз; ми звернулися з позовом у адміністративний суд, вважаючи, що ця відмова є неправомірною. Ми займаємося справою Гераймовича (http://gazeta.ua/articles/scandals-newspaper/465391/2#photos) та іншими подібними справами щодо катування у міліції. Вели також справу Панича – ув’язненого, чиє листування з адвокатом переглядала адміністрація колонії, всупереч новим нормам Кодексу. Наш адвокат довів у суді неправомірність цих дій, і суд заборонив адміністрації колонії переглядати цю кореспонденцію.
Сьогодні лунає багато критики на адресу судової системи України. Як ви бачите цю систему зсередини?
М.Щ.: Показовим є рішення Європейського суду з прав людини «Волков проти України», що засвідчує, наскільки українські суди залежні від виконавчої гілки влади, від того, як сформована Вища рада юстиції, і наскільки вона залежна від багатьох людей.
А.Б.: Але з іншого боку, все не таке чорно-біле, як це намагаються представити політики. Ми дуже багато працюємо в судах, і я не поділяю песимізму, що в наші суди не варто звертатися. Ми вигравали чимало процесів; крім того, в Україні достатньо багато суддів, які виносять правові рішення. Вони також знають, що ми можемо подати позов до Європейського суду з прав людини. Порівнюючи з 1995 роком, коли я почав адвокатську практику, сьогодні прогрес у розвитку судової системи очевидний. Відбувається еволюція системи і суспільства.
Більше інформації:
Веб-сайт Української Гельсінської Спілки з прав людини: http://helsinki.org.ua/
Контакти громадських приймалень: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1240147231
Щорічні доповіді про права людини в Україні: http://helsinki.org.ua/index.php?r=1.4.1
