Доступ до правосуддя для всіх громадян – інтерв’ю

Українська Гельсінська Спілка з прав людини
Українська Гельсінська Спілка з прав людини

Чимало людей в Україні необізнані зі своїми правами та не мають ресурсів, щоби звернутися до юриста. Особливо потерпають бідні, наркозалежні, ув’язнені, а також люди, які живуть з ВІЛ-інфекцією та представники інших вразливих груп. Їх можна підтримати, надаючи безкоштовні консультації і допомагаючи їм обстоювати свої права.

Від вересня 2012 року в Україні здійснюється проект співпраці між ЄС та Україною «Посилення правових можливостей вразливих груп населення у захисті їх прав». Він працює з мережею громадських приймалень у цілій низці областей України: Луганській, Одеській, Львівській, Тернопільській (Чортків), Миколаївській, Чернігівській, Сумській (Конотоп), Харківській, Херсонській та Київській.

На реалізацію цього дворічного проекту ЄС виділив понад 214 тисяч євро. Його здійснює Всеукраїнська асоціація громадських організацій «Українська Гельсінська Спілка з прав людини», до якої входять близько 30-и українських організацій з захисту прав людини.

З Аркадієм Бущенком (А.Б.), виконавчим директором Української Гельсінської Спілки, та Максимом Щербатюком (М.Щ.), її програмним директором, ми поговорили і про підтримку вразливим групам, і про загальні виклики української системи правосуддя.

Ваш проект надає підтримку «вразливим групам» громадян. Про які саме категорії йдеться?

А.Б.: До вразливих груп належать неповнолітні, наркозалежні, бідні та матеріально незахищені люди, які не здатні заплатити за правову допомогу, а також люди, які живуть з ВІЛ-інфекцією. До нас також звертаються люди, які перебувають у місцях позбавлення волі.

Чи є якісь типові проблеми, з якими вони звертаються?

А.Б.: Більшість проблем стосується соціально-економічних прав: виплат пенсій, заробітної платні тощо. Також є ті, що стосуються права власності. Достатньо багато скарг надходить до нас щодо несправедливого судового розгляду, його тривалості, чи щодо невиконання судових рішень. Є також скарги на міліцію, неналежні умови утримання. Останнім часом з’являються скарги на порушення свободи мирних зібрань та свободи вираження поглядів, доступу до інформації.

Скільки звернень на рік ви отримуєте?

Аркадій Бущенко (в центрі фото), виконавчий директор Української Гельсінської Спілки
Аркадій Бущенко (в центрі фото), виконавчий директор Української Гельсінської Спілки

М.Щ.: Щороку підтримку від наших консультаційних центрів (їх дванадцять по всій Україні) отримують приблизно 12 тисяч людей. Здебільшого ми їм надаємо інформацію чи консультацію, допомагаємо підготувати документи. Якщо ж ми бачимо, що є справа, яка порушує важливі питання суспільного інтересу та становить певну системну проблему, на яку можна вплинути, – ми наймаємо адвоката та надаємо належне юридичне представництво.

Скільки може бути таких справ, у яких ви надаєте громадянам безкоштовне юридичне представництво?

А.Б.: Близько тридцяти п’яти – сорока на рік.

М.Щ.: Ми також працюємо з Європейським судом з прав людини. Деякі стратегічні справи неможливо вирішити в національних судах, тому єдиний шанс показати системність проблеми – це звернутися до Європейського суду з прав людини.

Відомо, що Україна є одним з лідерів за кількістю звернень у Європейський суд з прав людини. Якими є причини такої ситуації?

А.Б.: Треба сказати, що більшість звернень від українських громадян до Європейського суду з прав людини визнаються неприйнятними: або через те, що Суд не має компетенції їх розглядати, або через те, що вони сформовані з порушенням формальних критеріїв. Утім, чимало справ є цілком прийнятними, що свідчить про неефективну правову систему всередині країни. Правова система нездатна вирішити це питання на національному рівні. А це свідчення того, що система захисту прав людини в Україні не спрацьовує.

Максим Щербатюк (в центрі фото), програмний директор Української Гельсінської Спілки
Максим Щербатюк (в центрі фото), програмний директор Української Гельсінської Спілки

Чи ви можете навести конкретні приклади того, з якими справами до вас звертаються громадяни?

М.Щ.: Зараз, наприклад, ми займаємося позовом проти профспілки «Південної залізниці» про захист честі та гідності. Профспілка відверто заявила про проблеми «Укрзалізниці»: порушення трудових прав, неналежний технічний стан поїздів, обладнання, інфраструктури тощо. У відповідь керівництво «Південної залізниці» подало проти профспілки позов, вимагаючи від неї 100 тисяч гривень. Є рішення суду в Харкові, що вимагає сплати цієї суми, тому зараз ми розглядаємо можливість захисту в апеляції по цій справі. Нам важливо показати, що є захист для лідерів профспілок.

А.Б.: Крім цього, є багато інших справ. Наприклад, ми займаємось справою спалення табору ромів на Березняках (до нас із проханням звернулась ромська організація), справою Чумака у Європейському суді з прав людини, яка стосується права доступу до публічної інформації (ще з часів президента Ющенка був судовий спір, який не завершився задовільно на національному рівні). Дуже важлива справа Клевжича, якому забороняють бачитись з дружиною, аргументуючи тим, що в нього туберкульоз; ми звернулися з позовом у адміністративний суд, вважаючи, що ця відмова є неправомірною. Ми займаємося справою Гераймовича (http://gazeta.ua/articles/scandals-newspaper/465391/2#photos) та іншими подібними справами щодо катування у міліції. Вели також справу Панича – ув’язненого, чиє листування з адвокатом переглядала адміністрація колонії, всупереч новим нормам Кодексу. Наш адвокат довів у суді неправомірність цих дій, і суд заборонив адміністрації колонії переглядати цю кореспонденцію.

Сьогодні лунає багато критики на адресу судової системи України. Як ви бачите цю систему зсередини?

М.Щ.: Показовим є рішення Європейського суду з прав людини «Волков проти України», що засвідчує, наскільки українські суди залежні від виконавчої гілки влади, від того, як сформована Вища рада юстиції, і наскільки вона залежна від багатьох людей.

А.Б.: Але з іншого боку, все не таке чорно-біле, як це намагаються представити політики. Ми дуже багато працюємо в судах, і я не поділяю песимізму, що в наші суди не варто звертатися. Ми вигравали чимало процесів; крім того, в Україні достатньо багато суддів, які виносять правові рішення. Вони також знають, що ми можемо подати позов до Європейського суду з прав людини. Порівнюючи з 1995 роком, коли я почав адвокатську практику, сьогодні прогрес у розвитку судової системи очевидний. Відбувається еволюція системи і суспільства.

Більше інформації:

Веб-сайт Української Гельсінської Спілки з прав людини: http://helsinki.org.ua/

Контакти громадських приймалень: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1240147231

Щорічні доповіді про права людини в Україні: http://helsinki.org.ua/index.php?r=1.4.1