Екологія як пріоритет державної політики – інтерв’ю

Ганна Голубовська-Онісімова є експертом Проекту ЄС «Додаткова підтримка Міністерству екології та природних ресурсів України у впровадженні програми галузевої бюджетної допомоги»
Анна Голубовська-Онісімова є експертом Проекту ЄС «Додаткова підтримка Міністерству екології та природних ресурсів України у впровадженні програми галузевої бюджетної допомоги»

Нещодавно Україна ухвалила Стратегію державної екологічної політики до 2020 року та Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища (2011 – 2015). Однією з цілей обох документів є наближення політики України у сфері екології до стандартів ЄС. Європейський Союз виділив 35 млн. євро (у рамках Програми секторальної бюджетної підтримки[1]) на впровадження Стратегії та на допомогу Міністерству екології покращити захист довкілля в Україні.

Ми зустрілися з Анною Голубовською-Онісімовою, експертом екологічного проекту ЄС*, щоб обговорити стан справ у реформуванні екологічної сфери в Україні.

Як би ви описали роль Стратегії державної екологічної політики та Національного плану дій у наближенні України до європейських стандартів екологічної політики?

Ці документи cкладають першу в історії України екологічну політику європейського гатунку. У документах чітко визначена мета такої політики та окреслена обмежена кількість цілей, яких слід досягати. Також вони містять перелік напрямів діяльності, яким надано пріоритетність – відповідно до кожної цілі. Окрім того, документи чітко визначають строки виконання певних завдань, в них прописані механізми моніторингу та звітування, а також індикатори успішної діяльності. Усі ці характеристики створюють підґрунтя для регулярного звітування та оцінки ефективності впровадження запропонованих заходів, особливо, щодо роботи інструментів здійснення екологічної політики.

Чи допоможе належне впровадження цих документів у наближенні стану українського довкілля до стандартів ЄС?

Перший етап впровадження, який передбачено Національним планом дій, триватиме до 2015 року. Він зосереджуватиметься на стабілізації екологічної ситуації в країні. Екологічні проблеми в Україні достатньо складні; вони накопичувалися протягом багатьох років, починаючи з часів Радянського Союзу. Проте, ситуація вимагає залучення набагато більшої кількості ресурсів та часу, аби побачити реальні результати.

Європейський Союз виділив 35 млн. євро у рамках Програми секторальної бюджетної підтримки на впровадження Стратегії державної екологічної політики. Які головні пріоритети цієї підтримки?

Загальною метою усієї Програми є допомога Україні у впровадженні нової екологічної політики, окресленої у Стратегії. Зокрема, програма прагне підтримати інтеграцію екологічної політики у галузеві політики та політику територіального розвитку. Вона також націлена на наближення екологічного законодавства України до норм ЄС. Крім того, Програма прагне зміцнити інституційний потенціал Міністерства екології та природних ресурсів України, який би дозволяв впроваджувати нову екологічну політику (що полягає, зокрема, у спрощенні системи видачі природоохоронних дозволів; модернізації системи екологічного моніторингу; покращенні доступу до екологічної інформації та участі суспільства в ухваленні рішень, що впливають на довкілля).

Також Програма зосереджується на чотирьох підгалузевих пріоритетах, а саме: стабілізації викидів в повітря електростанціями; поліпшенні якості поверхневих вод; збільшенні кількості переробленого побутового сміття і відходів; збільшенні площі природоохоронних територій (до 5,9% всієї території в 2011 році).

Чи можна стверджувати, що один із пріоритетів ЄС у підтримці екологічної реформи в України полягає в інтеграції екологічних пріоритетів в інші сфери державної політики? 

Це більше, ніж пріоритет, адже інтеграція екологічної політики в інші сфери державної політики є обов’язковою у ЄС та закріплена у його внутрішньому законодавстві. Водночас в Україні інтеграція екологічної політики в усі відповідні нормативно-правові акти передбачена Стратегією державної екологічної політики та Національним планом дій. Однак результатів у цьому напрямі ще не досягнуто.

На вашу думку, чи достатньо уваги приділяється питанням довкілля в діалозі між ЄС та Україною?

У Порядку денному асоціації Україна-ЄС та серед пріоритетів цього документу зазначено таке: «сторони розглянуть можливість запровадження діалогу високого рівня з питань охорони навколишнього природного середовища». Як на мене, у нас є добра можливість, аби винести питання екології та охорони довкілля на політичний рівень, посунувши їх з технічного щабля, на якому вони зараз перебувають. Насправді, аби поліпшити сьогоднішню ситуацію, потрібно покращити управління природоохоронною сферою. Уряд може зробити більше, якщо краще визначатиме порядок денний та надаватиме пріоритет питанням охорони довкілля. Завдяки принципу «більше за більше» [який діє у рамках Європейської політики сусідства і означає, що ЄС збільшуватиме свою фінансову підтримку тим країнам, що проводять більше реформ], українська влада може активізувати новий етап співпраці з ЄС.

Ви брали участь у роботі над екологічним розділом Індексу європейської інтеграції країн-учасниць Східного партнерства (2012 рік). Згідно з показниками Індексу, в Україні найгірша екологічна ситуація з-поміж усіх шести країн Східного партнерства. Однак екологічна політика України залишається на доброму рівні (країна зайняла друге місце у цьому аспекті). Як би ви пояснили цей парадокс?

З одного боку, в Україні багате природне середовище, різноманітні кліматичні умови та унікальні екосистеми, що нараховують близько сімдесяти тисяч різновидів флори і фауни (що складає майже 35% біорозмаїття в Європі). З іншого – ми маємо чимало екологічних проблем, що накопичувалися роками. Через ці проблеми ми потребуємо розвитку високоефективного і раціонального природокористування, що допоможе зробити нашу територію чистішою. Ми також потребуємо жорстких екологічних стандартів, аби економічне зростання не вело до екологічної деградації.  Тому співпраця ЄС та України у впровадженні екологічної реформи є надзвичайно важливою. Євросоюз тут виступає прикладом ведення найефективнішої екологічної політики. Зокрема, йдеться і про здобутки у переведенні економіки на екологічні рейки.

У грудні 2012 року робоча група українських неурядових організацій представила громадську оцінку впровадження національної екологічної політики у 2011 році. Як би Ви охарактеризували її головні висновки?

Наш проект підтримував проведення громадських консультацій для цього звіту та його публікацію. Звісно, думки, висловлені у цьому документі, належать їхнім авторам – понад двом сотням українських екологічних громадських організацій, що взяли участь у консультаціях.

Одне з ключових питань, на які робиться наголос у звіті, – обмежений  інституційний потенціал України у впровадженні сучасної екологічної політики. Якщо взяти аспект інтеграції екологічних пріоритетів в інші сфери державної політики та її відповідності екологічним вимогам, то у цьому процесі нести відповідальність має не лише Міністерство екології та природних ресурсів. Громадські організації зазначають, що екологія є найслабшою ланкою у системі централізованої влади в Україні. Фактично, відповідальність за інтеграцію екологічних пріоритетів у державну політику має нести весь уряд, а не тільки профільне міністерство.

На переконання неурядових організацій, першим кроком на шляху до цього має стати внесення змін у законодавство. Ці зміни мають зробити інтеграцію екологічних вимог у інші сфери державної політики обов’язковими. Також вони мають надати пріоритетності міжгалузевим інструментам і процедурам, зокрема оцінці впливу на навколишнє середовище, стратегічній екологічній оцінці, а також участі громадськості в прийнятті державних рішень та доступу до інформації, що стосуються довкілля. У звіті також містяться рекомендації щодо підвищення ролі Міністерства екології та природних ресурсів в ухваленні рішень щодо економічної політики та щодо розвитку великих проектів. Це дасть змогу зменшити довгострокові негативні впливи на довкілля.

Сподіваюся також, що Міністерство екології та природних ресурсів разом з неурядовими організаціями обговорять ці та інші пропозиції, що містяться в звіті. Сподіваюся також, що ці пропозиції втіляться у життя.

* Анна Голубовська-Онісімова є експертом Проекту ЄС «Додаткова підтримка Міністерству екології та природних ресурсів України у впровадженні програми галузевої бюджетної допомоги».


[1] Програма підтримки секторальної політики інтегрує допомогу ЄС у стратегії реформ країн-партнерів, зокрема України. За допомогою ЄС Україна визначила свої власні цілі розвитку та встановила відповідальність за їхнє досягнення у певному секторі. Кошти Євросоюзу до державного бюджету надходять тоді, коли Україна досягає поставлених цілей.